Максимов Олександр Павлович
Народився	22 серпня 1919(1919-08-22)[1]  Піногорd, Осановецьке сільське поселенняd, Гаврилово-Посадський район, Івановська область, СРСР[1]
Помер	26 серпня 2008(2008-08-26)[1] (89 років)  Дніпропетровськ, Україна[1]
Країна	Україна
Діяльність	гірничий інженер, викладач університету
Alma mater	Московський державний гірничий університет (1943)
Науковий ступінь	доктор технічних наук (1965)
Вчене звання	професор
Заклад	НГУ

Максимов Олександр Павлович (нар. 22. 08. 1919, с. Пиногор, нині Івановська область, РФ — пом. 26. 08. 2008, Дніпропетровськ, нині Дніпро) — гірничий інженер-шахтобудівельник. Доктор технічних наук (1965), професор (1966). Засновник української наукової школи з шахтного будівництва.

Коло наукових інтересів: природа гірничого тиску, засоби кріплення і охорони гірничих виробок.

Закінчив Московський гірничий інститут (1943).

Працював 1944—2003 у Дніпропетровському гірничому інституті.

Розробив ряд конструкцій кріп­лень, які впроваджені на шахтах Донбасу.

• Горнотехнические здания и сооружения. Москва, 1954;
• Промышленные и гражданские здания горных предприятий. Москва, 1959;
• Выдавливание горных пород и устойчивость подземных выработок. Москва, 1963;
• Тампонаж горных пород. Москва, 1978 (спів­авт.);
• К определению жесткости податливых крепей подготовительных выработок // УУ. 1985. № 5 (спів­авт.);
• Влияние качества забутовки на несущую способность металлической арочной крепи // Шахт. строительство. 1987. № 3 (спів­авт.).

• Максимов Олександр Павлович на сторінках ЕСУ