Брав участь у війні в Абхазії 1992—1993 років проти РФ на боці Грузії. У січні — березні 1995 року з групою унсовців забезпечували охорону іноземних журналістів під час Першої Чеченської Війни в Росії. За що слідчий комітет РФ відкрив на нього кримінальну справу.
У «справі 9 березня» проходило 19 осіб. У СІЗО перебувало 18, які отримали від двох до чотирьох років позбавлення волі. Станом на 2012 рік, троє з них — Руслан Зайченко, Денис Андрусенко та Андрій Косенко — померли.[2]
Помаранчева революція
Під час Помаранчевої революції — один з керівників охорони наметового містечка на Майдані Незалежності, учасник автопробігу «Поїзд дружби» в Крим і на Донбас в грудні 2004 року.
З травня 2014 в зоні бойових дій на сході України. З березня 2015 року офіцер Збройних Сил України — командир роти, заступник начальника штабу 131-го розвідувального батальйону в Секторі «М».[4]
З листопада 2016 року після демобілізації стає заступником голови партії УНА-УНСО і заступником командира Української націоналістичної самооборони (УНСО).
Переслідування Росією і затримання в Польщі
9 листопада 2019 року на пункті пропуску «Дорогуськ» польські прикордонники затримали Ігоря на підставі запиту Росії через Інтерпол[5][6][7]. Як пояснив міністр МЗС Польщі Яцек Чапутович, рішення про затримання було прийняте прикордонниками, які не знали причини включення Ігора до списку людей, що розшукуються[8].
10 листопада Мазура відпустили на поруки консула України в Любліні. До того часу, коли Польща визначить, чи потрібно екстрадувати його до Росії, він знаходитиметься на території українського консульства[9]. Це підтвердив посол України в Польщі Андрій Дещиця[10].
Заступниця Міністра МЗС України Олена Зеркаль 12 листопада заявила, що згідно звернення МЗС Мазура мають виключити зі списку розшуку Інтерполу[11].
Голова ГО «Фан-клуб „Україна“», що пропагує перемоги українців у військовій справі, науці, спорті та інших напрямах. Заступник Голови ГО «Товариства воїнів АТО».
З червня 2017 року Голова громадської організації «Межимор'я», що пропагує співпрацю держав Балто-Чорноморського регіону (Україна, Польща, Литва, Латвія, Естонія, Грузія).
Сім'я
Одружений вдруге. Має доньку Олю (1997)[2] від першого шлюбу та синів Ярослава (2009)[2] і Мирослава (2012) — від другого.
Релігія
Православний ПЦУ, член Управи Ставропігійного Братства ім. Ярослава Мудрого, лицар Православного Ордену Архистратига Михаїла.
У документальних фільмах
В документальному фільмі Георгія Гонгадзе «Тіні війни» (1993) про грузино-абхазький конфлікт неодноразово з'являється на екрані разом з іншими воїнами-унсовцями, що воювали в Абхазії.
Документальний фільм «Обличчя протесту» (2003 р.) про акцію «Україна без Кучми» починається з інтерв'ю з Мазуром після його арешту і перебування у Лук'янівському СІЗО № 13.
Нагороди
Орден «За мужність» III ст. (18 січня 2007) — за заслуги у державному будівництві, вагомий внесок у розвиток і зміцнення демократичної, соціальної і правової України та з нагоди Дня Соборності України[12]
Медаль «Захиснику Вітчизни» (12 грудня 2016) — за особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[13]
