Лучано народився в сім'ї шофера Анджело та швачки Марії Беретт, його дитинство пройшло в Мілані, на вулиці Гульєльмо Пепе, 8, а потім на вулиці Гарільяно, 3. 1948 року Лучано отримав диплом бухгалтера, але за професією не став працювати.
Відчуваючи схильність до мистецтва, Беретта став пробувати себе у різних професіях цієї галузі: він був актором у театральних постановках, сценографом, танцюристом і співаком, а також прима-балероном в міланському Театрі «Ла Скала».
У 1950-х роках Лучано почав писати пісні. 1956 року він також взяв участь у фестивалі «Санремо» з піснею «La colpa fu». Одна з його пісень, на музику Еціо Леоні, під назвою «Teddy girl» була запропонована Адріано Челентано, який її записув. Після мала великий успіх, після з цього Беретта та Челентано стали друзями. Згодом Беретта написав багато текстів до пісень Челентано, часто в парі з Мікі Дель Прете. «Teddy girl» також потрапила до репертуару Джорджо Ґабера та Енцо Янначчі, які виконували її своїм дуетом «I Due Corsari».[2]
«Клан»
Коли Адріано Челентано заснував у 1961 році «Clan Celentano» («Клан Челентано»), Беретта почав співпрацювати з багатьма артистами, пов'язаними з цією студією звукозапису.
Як глибоковіруючий католик, Беретта став автором пісень Челентано з наймістичнішими текстами (таких як «La coppia più bella del mondo», або «Il grande sarto»).
1966-й став одним з найважливіших років в кар'єрі Беретти: він написав текст для пісні Челентано «Il ragazzo della via Gluck», яка стала одним з найкращих хітів, написаних Береттою для студії «Клан». А також написав, поза «Кланом», пісню «Nessuno mi può giudicare», яку співачка Катерина Казеллі виконала на Фестивалі «Санремо» того ж року. Також цього часу він написав пісні для багатьох інших артистів, зокрема, з інших студій звукозапису, таких як Мільва, Аль Бано, Нікола Ді Барі, гурт «I Ribelli» («Pugni chiusi») та гурт «I Camaleonti» («Applausi»).[1][2]
Інші інтереси
Лучано Беретта був еклектичною людиною з безліччю інтересів: як письменник публікував вірші на міланському діалекті, які були зібрані в альбомі «C'era tutto Milano»; та збірки оповідань для дітей, у тому числі «Життя Ісуса»; а також написав тексти для серії «музичних казок», виданих на платівках, таких як «Гензель і Гретель» та «Патріарх Ноєвого ковчега».
Беретта також записав кілька платівок як співак. 1971 року він брав участь у музичному заході «Un disco perstate» з піснею «La Tiziana», записаною для лейблу «Joker».
У 2004 році, до 10-річчя смерті Беретти, муніципалітет Мілана розмістив меморіальну дошку на стіні будівлі на вулиці Гарільяно 3, де він жив тривалий час, з цитатами з його віршів. Відкрила дошку композиторка Еліде Сулігой, яка була постійною співавторкою пісень Беретти.
