PROFILPELAJAR.COM

	Луцій Еквіцій; лат. Lucius Equitius
	народний трибун
	народний трибун
99 до н. е.
Народження:	2 століття до н. е.
Смерть:	10 грудня 100 до н. е.
Країна:	Стародавній Рим

Луцій Еквіцій (лат. Lucius Equitius; помер 10 грудня 100 року до н. е.) — давньоримський політичний діяч, обраний народним трибуном на 99 рік до н. е. Був союзником Луція Аппулея Сатурніна і загинув разом з ним.

Походження

У античних авторів немає єдиної думки про походження Луція Еквіція. За словами Цицерона, він вирвався з колодок та ергастула^[1]; рабом-втікачем називає його Аппіан^[2]. Ця версія явно сходить до чуток, що розповсюджували політичні супротивники Еквіція. Більш пізні автори воліють говорити про темне походження^[3]. Так, Луцій Анней Флор називає Луція «людиною, яка не належала до якої-небудь триби, нікому не відома, без родового імені»^[4].

Життєпис

У 102 році до н. е. Луцій Еквіцій оголосив, що насправді він — син Тіберія Семпронія Гракха, і отримав підтримку політика-демагога Луція Аппулея Сатурніна^[3]. Автор твору «Про знаменитих людей» стверджує навіть, що Сатурнін і намовив Еквіція стати самозванцем, щоб надалі використовувати його для залучення симпатій плебсу^[5].

Ворог Луція Аппулея Квінт Цецилій Метелл Нумідійський, який тоді обіймав посаду цензора, відмовився включати новоявленого Гракха до списку римських громадян^[6]^[7]. Тоді на народні збори, що підтримували Еквіція, була викликана передбачувана тітка претендента на громадянство — вдова Сципіона Еміліана Семпронія. Вона не підкорилася кричущому натовпу, який вимагав, щоб Семпронія поцілувала самозваного племінника, і «відштовхнула це чудовисько»^[8]. З усім тим вже в 100 році до н. е. Луцій Еквіцій завдяки підтримці Сатурніна та доброї пам'яті, яку плебс зберіг про Тіберія Гракха, домігся свого обрання народним трибуном^[2]. Незадовго до цього він був заарештований за наказом Гая Марія, але його звільнив натовп^[9].

Незабаром сталося загострення конфлікту між сенатом і Сатурніном. Останній, оголошений вбивцею одного з кандидатів в консули Гая Меммія і бунтівником, очолив відкритий виступ, зазнав поразки у вуличних боях і втік на Капітолій. Еквіцій був разом з ним. Прихильники сенату перерізали водопровід, так що обложеним довелося здатися. Командувач переможців Гай Марій дав їм гарантії безпеки і помістив під охороною до Гостілієвої курії. Але натовп представників аристократії, які не довіряли Марію, увірвався в будівлю і перебив бранців дубинами. Згідно з Флором, це був «народ»^[10], згідно з Павлом Оросієм — вершники^[11]. Інші джерела стверджують, що вбивці залізли на дах і закидали Сатурніна та інших черепицею, але версії Оросія і Флора дослідники вважають більш вірогідними^[12].

Серед загиблих був і Луцій Еквіцій. Згідно Аппіана, він загинув у перший день свого трибунату^[13], тобто 10 грудня 100 року до н. е.^[14]

Примітки

↑ Цицерон На захист Гая Рабірія, 20.
↑ ^а ^б Аппіан, XIII, 32.
↑ ^а ^б Münzer, 1907, s. 322.
↑ Флор, II, 4, 1.
↑ Аврелій Віктор, 73, 3.
↑ Цицерон На захист Сестія, 101.
↑ Аврелій Віктор, 62, 1.
↑ Валерій Максім, III, 8, 6.
↑ Münzer, 1907, s. 322—323.
↑ Флор, II, 4.
↑ Оросій, V, 17, 7.
↑ Короленков, Смыков, 2007, с. 376.
↑ Аппіан, XIII, 33.
↑ Broughton, 1952, с. 1.

Джерела та література

Джерела

Секст Аврелій Віктор. Про знаменитих людей.
Луцій Анней Флор. Епітоми.
Аппіан. Історія Риму.
Валерій Максім. Достопам'ятні діяння і вислови.
Павло Оросій. Сім книг Історії проти язичників.
Марк Тулій Цицерон. На захист Гая Рабірія.
Марк Тулій Цицерон. На захист Сестія.

Література

Короленков А., Смыков Е. Сулла : [рос.]. — Москва : Молодая гвардия, 2007. — 430 с. — ISBN 978-5-235-02967-5.
Robert Broughton. Magistrates of the Roman Republic : [англ.]. — New York, 1952. — Vol. II. — 558 с.
Münzer F.^[de]. Equitius 3 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft : [нім.]. — 1907. — Bd. VI, 1. — С. 322—323.