Лисенко Володимир Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лисенко.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Лисенко Володимир.
Володимир Лисенко
Володимир Іванович Лисенко
 Капітан
Загальна інформація
Народження25 червня 1967(1967-06-25)
м. Охтирка, Сумська область, Україна
Смерть24 лютого 2022(2022-02-24) (54 роки)
м. Охтирка, Сумська область, Україна
Національністьукраїнець
Військова служба
Роки служби2014-2016, 2022
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військСили ТрО
Формування
 117 ОБрТрО
Війни / битвиРосійсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Володимир Іванович Лисенко — капітан, командир стрілецької роти 154-го окремого батальйону територіальної оборони 117 ОБрТрО[1] Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 25 червня 1967 року в м. Охтирці на Сумщині.

Неодноразово обирався депутатом Охтирської міської ради[2]. 2014 року висувався кандидатом на посаду міського голови в м. Охтирка[3].

Працював керівником приватного підприємства[4].

Учасник Революції Гідності. Займався активною волонтерською діяльністю. Член громадської організації «Спілка воїнів АТО, ООС російсько-української війни "Непереможні"»[5].

Невдовзі після нападу Росії на Україну Володимир Лисенко у складі 15 окремого мотопіхотного батальйону «Суми» брав участь у бойових діях на території Луганської області.

2016 року був звільнений в запас. Тоді ж почав займатися забезпеченням амуніцією своїх побратимів. Багато справ було направлено на розбудову і покращення рідної Охтирки, на підтримку родин побратимів та збереження пам'яті про них.

Коли почав формуватися 154 окремий батальйон 117 ОБрТрО, Володимир вступив до його складу.

З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну, як військовослужбовець територіальної оборони став на захист рідного міста.

24 лютого 2022 року в боях за Охтирку відбулося бойове зіткнення українських військовослужбовців з колоною російських військ по вулиці Київській в Охтирці. Ворог з підбитих машин відступив у лісосмугу в районі АЗС «BVS». Група 154-го батальйону, до якої входив капітан Лисенко, розгорнулась ланцюгом та пішла в напрямку відступу росіян. Володимир був крайнім на лівому фланзі строю. Після повернення із завдання з'ясувалося, що Володимира немає, на телефонні дзвінки він не відповідав[6].

Лише через 8 днів в лісі біля старого бомбосховища виявили його тіло. Місце загибелі вказав полонений російський військовий. Володимира Лисенка розстріляли росіяни[7].

Нагороди

  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі

Примітки

  1. ↑ В боях за Охтирку та Охтирський район загинуло 11 воїнів батальйону Тероборони. Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 10 травня 2022. 
  2. ↑ № 438 Про депутатський запит Лисенка Володимира Івановича щодо ремонту дороги по провулку Гастелло 29 Травня, 2012
  3. ↑ Кандидати на посаду міського голови в м. Охтирка. Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 14 квітня 2022. 
  4. ↑ Лисенко Володимир Іванович. Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 14 квітня 2022. 
  5. ↑ Бійці тероборони Охтирщини відзначені державними нагородами. Данкор онлайн. 14 квітня 2022. Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 14 квітня 2022. 
  6. ↑ У боях за Охтирку загинуло 11 тероборонців. Данкор онлайн. 31 березня 2022. Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 14 квітня 2022. 
  7. ↑ Загинув у перший день війни: захисника Охтирки посмертно нагородили орденом «За мужність»

Джерела