PROFILPELAJAR.COM

Леонід Арбузов
Леонід Арбузов
Народився	7 (19) січня 1848; Мітава, Російська імперія
Помер	1 (14) січня 1912 (63 роки); Рига, Російська імперія
Країна	Російська імперія
Діяльність	історик, медієвіст, шкільний учитель
Alma mater	Геттінгенський університет (1876); Дерптський імператорський університетd
Галузь	історія і медієвістика
Відомий завдяки:	«Нарис історії Ліфляндії, Естляндії і Курляндії»
Діти	Leonīds Arbuzovsd

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Леонід Арбузов.

Леоні́д Арбу́зов (нім. Leonid Arbusow; 7 (19) січня 1848(18480119) — 1 (14) січня 1912) — німецький історик російського походження. Медієвіст, спеціаліст з країн Балтії і Лівонії.

Біографія

Леонід Арбузов народився 19 січня 1848 року в Мітаві, Курляндська губернія, Російська імперія. Син дворянина Олександра Арбузова (? — 1855), лейтенанта Російської імператорської армії, та Наталії Чудовської. Виріс сиротою у будинку Магнуса-Георга Паукера (1787—1855) в Мітаві.

Арбузов навчався у Виборгу, Мітаві й Дерпті. З 1867 року він вивчав зоологію в Дерпті. Потім Арбузов студіював медицину в Лейпцигу, а з 1871 року — в Дерпті. У 1871–1876 роках він був студентом Геттінгенського університету. Перші три роки Арбузов вивчав природничі науки, а останні три — історію під керівництвом Геогра Вайтца.

У 1877—1885 роках Арбузов працював учителем природознавства у повітовій школі Бауске (Бауска, Латвія). 1884 року він одружився у Бауске із Ольгою Аншютц. Дружина народила сина, історика Леоніда-Ганса-Миколая Арбузова. У 1885–1888 роках Арбузов був інспектором повітових шкіл Тукума (Тукумс, Латвія). Згодом він працював приватним учителем у Мітаві.

1889 року Арбузов став членом-кореспондентом Товариства історії та старожитностей Прибалтійського краю, а 1893 року отримав повноправне членство. 1893 року він переїхав до Риги, де жив до самої смерті. З 1894 року — Арбузов був співголовою Товариства історії та старожитностей Прибалтійського краю. Він працював у 2-му відділі товариства, вивчав лівонську історію, спеціалізувався на лівонських грамотах. 1898 року Арбузов став членом кореспондентом, а з 1909 року — почесним членом Генеалогічного товариства балтійських губерній. Також, з 1900 року він був членом-кореспондентом Товариства літератури і мистецтва Курляндії.

Леонід Арбузов помер 14 січня 1912 року у Зассенгофі біля Риги.

Арбузов був автором першого фундаментального дослідження з історії країн Балтії — «Нарису історії Ліфляндії, Естляндії і Курляндії» (1889). Він першим зібрав біографічну базу даних про осіб середньовічної Лівонії — понад 1 тисячу лицарів Лівонського ордену та 5 тисяч священнослужителів.

Праці

Автор

Grundriß der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands, Mitau-Riga 1889
Das älteste Wittschopbuch der Stadt Reval (1312—1360), 1890
Die im Deutschen Orden in Livland vertretenen Geschlechter, Mitau 1901
Livlands Geistlichkeit vom Ende des 12. bis ins 16. Jahrhundert, Mitau 1902

Видавець

Liv-, Est- und Kurländisches Urkundenbuch, II. Abt., Bd. 1 bis 3 (1494—1510), Riga 1900—1914
Liv-, Est- und Kurländisches Urkundenbuch, III. Abt. (Akten und Rezesse der Livländischen Ständetage), Bd. 3 (Plettenberg-Bd.), Riga 1910

Примітки

↑ ^а ^б ^в Deutsche Nationalbibliothek Record #124695027 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
d:Track:Q27302 d:Track:Q36578

Джерела

Baltische Historische Kommission (Hrsg.) Arbusow, Leonid In: BBLd — Baltisches Biographisches Lexikon digital. — Göttingen, 2012.
Hasselblatt, Arnold; Otto, Gustav. Album academicum der Kaiserlichen Universität Dorpat. — Dorpat 1889. — S. 606. — Nr. 8271.(Digitalisat) [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.]
Oskar Stavenhagen. Nekrolog // Jahrbuch für Genealogie Heraldik und Sphragistik. 1911—1913. — Mitau, 1914.
Wittram, Reinhard. Arbusow, Leonid. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1953, Band 1, S. 334 f. (Digitalisat).