PROFILPELAJAR.COM

Леві Петрус
Леві Петрус
Ім'я при народженні	швед. Petrus Lewi Johansson
Народився	11 березня 1884[…]; Vargönd
Помер	4 вересня 1974[…] (90 років); Стокгольм, Швеція
Поховання	цвинтар Сульниd
Країна	Швеція
Діяльність	священнослужитель, автор гімнів, пастор
Alma mater	Bethel Seminaryd (1906)
Науковий ступінь	доктор богослов'я
Знання мов	шведська
Заклад	Q10719285?
Magnum opus	Християнські демократи (Швеція)
Посада	пастор, пастор, головний редактор, редактор, головний редактор і головний редактор
Партія	Християнські демократи (Швеція)
Конфесія	п’ятидесятництво
Діти	Liljen Pethrusd і Knut Pethrusd
Нагороди
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Леві Петрус (швед. Lewi Pethrus 1884—1974) — шведський п'ятидесятницький лідер, пастор, проповідник, поет; один із засновників і почесний президент шведської Християнсько-демократичної партії; засновник і головний редактор щоденної газети «Dagen».

Леві Петрус зіграв головну роль у заснуванні і розвитку п'ятидесятницького руху у Швеції. У роки його служіння (1913—1958) церква «Філадельфія» була найбільшою п'ятидесятницькою громадою у світі^[5].

Біографія

Ранні роки

Леві Петрус народився 11 березня 1884 року в містечку Варген провінції Вестерйотланд на заході Швеції в родині фабричного робітника Югана Йонссона і Анни Христини Петерсдоттер. Леві в дитинстві був пастухом, з 13 років працював кур'єром на пошті, пізніше — на хімічному заводі і паперовій фабриці; з 15 років — на взуттєвій фабриці. 12 лютого 1897 року хрестився в баптистській церкві Венерсборга. У 1900—1903 роках жив в Норвегії, де працював шевцем і брав активну участь в житті місцевих баптистських громад.

У 1904—1906 роках Петрус навчався в Вефільській семінарії в Стокгольмі^[6]. Пізніше він зізнався, що навчання в семінарії підірвало його віру в божественність Христа, однак після особистої зустрічі з Христом «у видінні», він знову повірив.

Після завершення навчання, восени 1906 року Петрус пройшов обов'язкову військову службу. У тому ж році він був обраний пастором баптистської церкви Лідчепінга, де служив протягом п'яти років.

Перехід до п'ятидесятництва

У січні 1907 року Леві Петрус з газет дізнається про п'ятидесятницьке пробудження в Осло, де служив Томас Барратт. Після особистої зустрічі з Барраттом, він приєднався до руху п'ятидесятників. Проте, ще деякий час Петрус залишався пастором баптистської церкви в Лідчепінгу. У 1911 році Петрус перебрався в Стокгольм, де стає пастором баптистської церкви «Філадельфія», до якої входило близько 70 прихожан. У 1913 році Союз баптистів Швеції виключає Леві Петруса і громаду «Філадельфія» зі своєї деномінації — приводом стала розбіжність в питаннях причастя (Петрус практикував відкрите причастя для всіх охочих)^[6]. На той момент в церкви «Філадельфія» було вже 438 членів^[7]. Ця подія послужила поштовхом до формування п'ятидеся тницького руху Швеції. Вигнання церкви «Філадельфія» з баптистського союзу не було одностайно сприйнято самими баптистами, багато з яких побачили в ньому порушення принципу автономії громади. На розчарування баптистських лідерів, виключення «Філадельфії» з асоціації призвело до подальшого дроблення баптистського союзу — багато громад вирішили покинути цю деномінацію^[8].

Пастор церкви

В 1911 году при церкві «Філадельфія» була створена місія, у 1912 — видавництво, в 1915 — біблійна школа, в 1916 року вийшов перший номер тижневика Gospel Herald.

Під керівництвом Петруса, церква «Філадельфія» стрімко збільшувалася. До 1918 року в церкві було вже 1,8 тис. парафіян; до 1926 року їхня кількість досягла 3,2 тис.; до 1938 — 5,9 тис.^[7] Протягом десятиліть церква Філадельфія залишалася найбільшою п'ятидесятницькою парафією в світі (поки, на початку 1960-х років її не перевершили чилійські і корейські громади). Од ночасно, з ростом в Стокгольмі, п'ятидесятницький рух ріс по всіх Швеції — в 1923 році на території країни діяло вже 300 п'ятидесятницьких «вільних» громад^[9].

З ініціативи Петруса церква «Філадельфія» викуповує особняк Рерстанд і на його території будує в 1929-30 роках церкву. До моменту відкриття храм мав 3,5 тис. місць, що робило його найбільшим п'ятидесятницьким храмом у світі.

У 1942 році при особистій участі Петруса п'ятидесятники Швеції відкрили вищий навчальний заклад^[10]. У 1945 році Петрус заснував і очолив газету щоденну газету «Dagen» («День»), що виходить досі. У 1952 році при церкві Філадельфія був створений кредитний банк «Самспар», який, крім іншого, займався спонсорством євангелізаційних кампаній^[10]. У 1955 році з ініціативи Петруса була створена міжнародне християнське радіо IBRA Radio^[10]. Серед інших служінь Петруса особливий успіх мали реабілітаційні центри для алко- та наркозалежних.

Ще в 1939 році під його головуванням в Стокгольмі пройшла міжнародна п'ятидесятницька конференція, в якій брали участь представники з д вадцяти країн ^[11]. У 1955 році церква «Філадельфія» приймала у себе четверту Світову організацію п'ятидесятницьку конференцію. У церкві Петруса проповідували англіканські, лютеранські та католицькі священики.

У 1949 році Вітонський коледж присвоїв Петрус звання почесного доктора богослов'я.

Подальше служіння

7 вересня 1958 року Петрус залишив служіння пастора церкви, проте продовжив виступати проповідником в різних п'ятидесятницьких громадах Швеції та інших країнах. У 1959 році він заснував Благодійний фонд Леві Петруса.

У 1963 році увагу шведської громадськості приковує реформа освіти, яка запропонувала скоротити викладання релігії в шкільній програмі. Незважаючи на значні акції протесту і петицію, під якою підписалися 2,1 млн шведів (наймасовіша петиція в історії країни), реформа була прийнята парламентом. У редакційних статтях газети Dagen Петрус звинувачує уряд в матеріалізмі та атеїзмі і міркує про ідею створення «християнської» партії. У 1964 році з ініціативи Петруса створюється Християнсько-демократична партія, віце-головою якої він був в 1964—1968 роках.

В останні сім років життя Леві Петрус всі зими проводив у свого сина Інгмара у Вентурі, штат Каліфорнія.

У 1973 році наказом короля Швеції Карла XVI Густава Леві Петрус стає кавалером Ордена Вази. На святкуванні 90-річчя в березні 1974 року Петруса особисто привітав голова державної Церкви Швеції архієпископ Улоф Сундбю. Влітку 1974 на щорічному з'їзді шведських п'ятидесятників в Ньюгемі Петрус виголосив свою останню проповідь.

Леві Петрус помер 4 вересня 1974 року у віці 90 років. Похований в Стокгольмі.

Сім'я

Леві Петрус одружився 12 квітня 1913 року на Лідії Юсефіні Даніельссон (1881-1966). Вінчання пройшло в баптистській церкві «Віфанія» в норвезькій комуні Крагере. У Леві і Лідії було дев'ятеро дітей (Дора, Інгмар, Карл-Якоб, Кнут (1924), Лільен, Міріам (1916), Олівер, Рачел (Рахіль, 1924) і невід. ), Ще одна дитина народилася мертвою. Онук Петруса - Пер Егон Юханссон^[sv] (нар. 1951) і внучка - Дезіре Петрус^[sv] (нар. 1959) стали відомими шведськими політиками Християнсько-демократичної партії.

Спадщина

Леві Петрус є автором декількох десятків гімнів, які використовуються шведськими п'ятдесятників на богослужінні. У 1930 році він видав пісенний богослужбовий збірник «Пісні перемоги» (452 псалма), в який увійшли близько двадцяти його власних гімнів. Свій найвідоміший твір «Обіцянки не розчарують» Петрус почав писати в 1913 році, перебуваючи в переживаннях через важку хворобу дружини; два останніх куплета були дописані пізніше, в момент жорсткої атаки на церкву «Філадельфія» з боку світських ЗМІ. Цей твір увійшов в лютеранську Шведську книгу псалмів (№ 254), різні пісенники Армії Порятунку і в католицький пісенник.

Книги Петруса перекладені багатьма мовами світу. Крім книг Петрусом було написано багато статей для періодичних видань.

Бібліографія

1912 — Jesus kommer!
1931 — Gud med oss
1932 — Segrande bön
1937 — Vinden blåser vart den vill
1942 — I dag lek — i morgon tårar
1948 — Kring Afrikas pärla
1950 — I Jesu land
1950 — Gå ut pa gator och gränder
Vallpojken som blev herde:

1953 — Den anständiga sanningen
1953 — Medan du stjärnorna räknar
1954 — Hänryckningens tid
1955 — Hos Herren är makten
1956 — En saningsman gick ut

1966 — Under den högstes beskärm
1969 — Brytningstider — Segertiden
1970—1973 — Timmermannen från Nasaret Del I—IV

Література

D. D. Bundy. Pethrus, Petrus Lewi // New International Dictionary of Pentecostal and Charismatic Movements, The / Stanley M. Burgess. — 2-е. — Гранд-Рапидс, Мичиган: Zondervan Publishing House, 2002. — P. 986—987. — 1328 p. — ISBN 0310224810.
Igar Lundgren. Lewi Pethrus and the Swedish Pentecostal Movement // Essays on Apostolic Themes: Studies in Honor of Howard M. Ervin / Paul Elbert. — Юджин (Орегон):: Wipf and Stock Publishers, 2007. — P. 158—171. — 262 p. — ISBN 9781556352515.
Лестер Самралл. Петрус Леви Петрус. Великий организатор (1884—1974) // Пионеры веры = Pioneers of faith. — МРО БЦХВЕ «Слово жизни», 2009. — С. 27-37. — 240 с. — ISBN 5-94324-037-3.
Davidsson T. H. Lewi Pethrus’ Ecclesiological Thought 1911—1974: A Transdenominational Pentecostal Ecclesiology. — College of Arts and Law University of Birmingham. — Birmingham, 2012.