Лацанич Ігор Васильович

Ігор Лацанич
Народився11 липня 1935(1935-07-11) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ужгород, Підкарпатська Русь, Чехословаччина
Помер17 липня 2003(2003-07-17) Редагувати інформацію у Вікіданих (68 років)
Львів, Львівська область, Україна
ПохованняЛичаківський цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьукраїнець
Місце проживанняКазань[1]
Львів
Донецьк
Діяльністьдиригент, музичний педагог
Alma materЛьвівська національна музична академія імені Миколи Лисенка Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладДонецький академічний державний театр опери та балету імені Анатолія Солов'яненка Редагувати інформацію у Вікіданих, Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької Редагувати інформацію у Вікіданих, Татарський академічний державний театр опери та балету імені Муси Джаліля Редагувати інформацію у Вікіданих і Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зБожко Людмила Федорівна Редагувати інформацію у Вікіданих
НагородиНародний артист УРСР

Ігор Васильович Лацанич (нар. 11 липня 1935, смт. Великий Березний Закарпатської обл. — пом. 2003, Львів) — український диригент, музикант. Народний артист Української РСР (1979), та Республіки Татарстан.

Життєпис

Закінчив Львівську консерваторію.

У 1970—1975 роках був головним диригентом Донецького державного академічного театру опери та балету ім. А. Б. Солов'яненка.

Диригував у таких виставах: «Ярослав Мудрий» Ю. Мейтуса, «Десять днів, що сколихнули світ» М. Кармінського, «Тангейзер» Р. Вагнера, «Джоконда» А. Понк'єллі.

У 1975—1994 роках працював у Львівському театрі опери та балету, майже двадцять років був головним диригентом.

Творчість

У його репертуарі було понад 100 опер, балетів, оперет. Завдяки йому львів'яни побачили «Джоконду» А. Понк'єллі й «Тангейзера» Р. Вагнера, «Війну і мир» С. Прокоф'єва та «Лускунчика» П. Чайковського, «Олеську баладу» Б. Янівського та «Вогненного ангела» В. Губаренка, «Украдене щастя» Ю. Мейтуса.

У 1994 р. відгукнувся на запрошення Казанського театру опери та балету, де працював головним диригентом. Останні роки життя провів у Львові.

Похований на 69 полі Личаківського цвинтаря.

Примітки

Джерела

Посилання