Кінетична архітектура — інноваційний напрям сучасної архітектури. Це рух споруди або її частин під впливом природних чи штучних сил. По-іншому, кінетичну архітектуру можна назвати динамічною. В основі цього напряму домінує рух.
Як сказав Крістоф Баудер, один із прихильників та першопочатківців кінетичної архітектури: «Кінетична архітектура є наступним кроком до створення нашого оточення. Архітектура завжди була відома як статична, тверда і важка. Архітектура в майбутньому буде адаптуватися до наших потреб і очікувань, оскільки, зміна — постійний процес нашого часу. Нашому оточенню необхідна здатність змінюватись».
Рухливі архітектурні елементи були відомі ще з часів Середньовіччя: потрапити в замок, оточений ровом, було можливо тільки за допомогою підйомного мосту. Це перші приклади застосування рухомих елементів в архітектурі. Однак в тому, що стосується будівель зі складною інженерною кінетичною системою, перші розробки з'явилися тільки в XX столітті, коли розвиток техніки досяг відповідного рівня. Саме тоді кінетична архітектура виявилася в центрі уваги авангардистів, правда, поки лише як красива теорія. Архітекторів авангарду приваблювала в першу чергу теорія, краса ідеї, а технічні можливості рухомих будинків на практиці їх не дуже цікавили.
У 40-ві роки експерименти з рухомими частинами будівель продовжилися в Америці та Радянському Союзі, на жаль, ці досліди залишилися на папері. Почало з'являтися багато проектів з натяками на кінетичнуархітектуру, але жоден так і не реалізувався.
Лише останні 15–20 років «Архітектура, що рухається» почала реалізовуватись і набула неабиякої популярності.
Причини використання кінетичних елементів
Дослідити можливості природної енергії в будівництві. Перетворення сонячного світла і повітряних потоків в рушійну силу архітектури в таких масштабах стало можливо тільки в останні 10 років, і це тісно пов'язано з розвитком будівельних технологій і дизайну. Сьогодні кінетика застосовується не тільки у видовищній архітектурі: рухливі елементи зустрічаються і змінюють нахил в сходах і підлогах, пандусах, сонячних батареях і вітряних млинах.
Природна потреба людини в постійній зміні навколишнього середовища. Навіть, найкращі твори архітектури, при щоденному перебуванні поряд з ними, втрачають ефект неочікуваності. Людське око потребує постійних змін. Цю ідею обіграв архітектор Роб Лей в своєму будинку «Травень — Вересень».
Крім потужного екологічного посилу, кінетична архітектура невіддільна від видовищності. Недарма першими по-справжньому великими проектами з використанням кінетики стали стадіон Veltins-Arena з розсувним дахом, побудований на початку двотисячних в Німеччині, і знаменитий стадіон «Уемблі» в Лондоні, відкритий в 2007 році.
Два типи кінетичної архітектури
Динамічний (рухомий) каркас — це два в одному: ефект видовищності та регулювання енергії в будинку. Синонімом динамічного каркаса став Музей мистецтв в Мілвокі з розсувним дахом на фотоелементах за проектом легендарного Сантьяго Калатрави[1]. Ще один із прикладів — хмарочос Девіда Фішера, ідею якого він запатентував ще в 2004 році. Це 80-поверхове диво архітектури, що обертається, нікого не залишить байдужим. Будівля являє собою збірну конструкцію з сталевих, алюмінієвих конструкцій, нанизаних на бетонний стрижень. Завдяки обертанню поверхів будівлі навколо своєї осі турбіни, розташовані між поверхами, ловлять вітер, перетворюючи його енергію в електрику. Планується, що в різний час будівлі будуть змінювати форму, за добу повертаючись на 180 °.
Динамічний (рухомий) фасад — порівняно нове явище в архітектурі, яке виникло як наслідок динамічного каркаса. Основна ідея рухомого фасаду — створити комфортний мікроклімат в приміщеннях і сформувати неповторний видовищний образ будівлі. Кінетичні фасади в останні роки набули шаленої опулярності. Найяскравіші приклади:
