PROFILPELAJAR.COM

Ігор Олександрович Кривицький
Ігор Олександрович Кривицький
Народився	7 вересня 1935
Помер	20 травня 2008 (72 роки); Харків
Країна	Україна
Діяльність	зоолог
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Галузь	орнітологія
Заклад	Харківський національний університет
Науковий ступінь	Кандидат біологічних наук
Науковий керівник	Ігор Долгушин
Відомі учні	Михайло Банік, Т. А. Атемасова, О. Брезгунова
Відомий завдяки:	орнітологічні дослідження

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кривицький.

Кривицький Ігор Олександрович (7 вересня 1935(19350907) — 20 травня 2008) — український орнітолог, кандидат біологічних наук, автор кількох монографій та упорядник низки збірників наукових праць, один з організаторів та найактивніших учасників наукової робочої мережі «Дослідження птахів басейну Сіверського Дінця».

Біографічні деталі

Ігор Кривицький народився 7 вересня 1935 р. у м. Орша в Білорусі в сім'ї міського архітектора. Під час війни сім'я вимушена була евакуюватися на схід. У травні 1944 р. Ігор разом з матір'ю переїхав до Харкова, де пішов до школи. Вищу освіту отримав у Харківському державному університеті, де його викладачами були відомі зоологи О. С. Лисецький та І. Б. Волчанецький.

Після його завершення, у 1959 р., молодий (24 роки) науковець переїжджає на три роки до Казахстану, де він стає співробітником щойно утвореного Кургальджинського заповідника. У заповіднику працював науковим співробітником, а згодом став його директором. Однак у 1961 р. заповідник був реогранізований у заповідно-мисливське господарство.

У час перебування у Казахстані (1959—1962) юнак був учнем Ігоря Долгушина, заступника директора Інституту зоології АН Казахстану, лауреата Сталінської премії (III ступеня) у галузі сільського господарства (1951), найвідомішого дослідника птахів Казахстану.

1962 року, у віці 27 років, Ігор Кривицький знову повертається до Харкова. Працював в Харківському національному університеті імені Каразіна, в Інституті біології, в якому з 1998 р. очолював Групу з вивчення прикладних проблем екології тварин. Ця група діє й дотепер, і в ній працюють, зокрема, й учні Ігоря Олександровича — Михайло Банік, Ольга Брезгунова та ін.^[1].

Об'єкти досліджень та колекції

*Cettia cetti* — рідкісний в Україні вид очеретянок, вид, якому присвячено одну з книг Ігоря Кривицького

Один з головних інтересів дослідника — вивчення взаємовідносин птахів та людини, птахів та «культурного ландшафту» (Банік, 2010).

Найвідоміші й улюблені об'єкти досліджень — дрохва, чаплі, хижі птахи, жайворонок чорний.

Орнітологічна колекція Музею природи Харківського університету зберігає зібрані Ігорем Олександровичем зразки: 739 екземплярів 177 видів птахів (Девятко, 2010).

Орнітологічні рухи

Ігор Олександрович був організатором низки конференцій та упорядником праць конференцій «Птахи басейну Сіверського Дінця», у тому числі:

вип. 2 (Матеріали 2 конференції, Харків, 1994),
вип. 3 (Матеріали 3 конференції, Харків 1996),
вип. 4-5 (Матеріали 4-5 конференцій, Харків, 1998),
вип. 8 (Матеріали 8-10 конференцій, Харків, 2003)

Один з ініціаторів «Міжнародного Фонду Дрохви» (2000) та організатор конференції «Міжнародна громадськість за збереження дрохви» (2001, спільно з Володимиром Свинаревим, який організував експериментальну ферму з розведення дрохфи).

Найвідоміші видання

Кривицкий Игорь Александрович, Грамма Виктор Никитович, Друлева Ирина Владимировна, Горелова Любовь Николаевна, Рудик Александр Михайлович. Люби свою землю. Научно-популярный очерк о редких и исчезающих растениях Харьковской области, требующих охраны и биологического контроля. — Харьков : «Прапор», 1986. — 200 с. — 10 000 прим. (рос.)
Орнітологи України (довідник) (Харків, 1999)
Cettia cetti (Харків, 2000)^[2] Кривицкий И. А. Cettia cetti: Птицы СССР. Славковые. Широкохвостка. Сверчки. Тонкоклювая камышевка. — Харьков, 2000. — С. 1-170.

Пам'яті Ігоря Кривицького

Ігор Кривицький (в центрі) на 13-й конференції «Дослідження та охорона птахів басейну Сіверського Дінця» (Луганськ, 23.09.2005 р.).

Пам'яті Ігоря Олександровича було присвячено 16-ту^[3] наукову конференцію циклу «Дослідження та охорона птахів басейну Сіверського Дінця» та 11-й випуск серії видань «Птахи басейну Сіверського Дінця» (Донецьк 2010; За ред. Леоніда Тараненка). Серед інших матеріалів цієї збірки варто відзначити пам'ятні статті його друга й відомого дослідника орнітофауни Казахстану Анатолія Ковшаря (Ковшарь, 2010) та його учня й відомого дослідника орнітофауни північно-східної України Михайла Баніка (Баник, 2010).

Див. також

Дослідники природи сходу України

Джерела

↑ Група прикладних проблем екології тварин НДІ біології ХНУ. Архів оригіналу за 25 листопада 2010. Процитовано 9 червня 2013.
↑ Назва книжки відповідає назві одного з птахів: Cettia cetti — це латинська назва очеретянки середземноморської, або солов'їної.
↑ На титульній сторінці видання матеріалів конференції помилково вказано «15» (15-ту проводив І. А. Кривицький).

[Анонім]. Памяти Игоря Александровича Кривицкого (1935—2008) [Архівовано 17 травня 2021 у Wayback Machine.] // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія: біологія. — 2008. — № 7 (814). — С. 3-4.
Баник М. В. Слово об учителе // Птицы бассейна Северского Донца / Под ред. Л. И. Тараненко. — Донецк: ДонНУ, 2010. — Вып. 11 (Мат. 15 науч. конф.). — С. 15-21.
Девятко Т. Н. И. А. Кривицкий и орнитологическая коллекция Музея природы Харьковского национального университета // Птицы бассейна Северского Донца / Под ред. Л. И. Тараненко. — Донецк: ДонНУ, 2010. — Вып. 11 (Мат. 15 науч. конф.). — С. 22-23.
Ковшарь А. Ф. Памяти друга (воспоминания об И. А. Кривицком) // Птицы бассейна Северского Донца / Под ред. Л. И. Тараненко. — Донецк, 2010. — Вып. 11. — С. 7-14.
Птицы бассейна Северского Донца: Материалы 15 научной конф., посвященной памяти И. А. Кривицкого (16-18 октября 2009 г.) / Под ред. Л. И. Тараненко. — Донецк, 2010. — Вып. 11. — 275 с.
Харченко Л. П., Надточий А. С., Чаплыгина А. Б. Игорь Александрович Кривицкий // Орнитологи Украины. Библиографический справочник / Авторы-составители: Т. А. Атемасова, И. А. Кривицкий. — Харьков, 1999. — Вып. 1. — С. 251—257.