Жителі села і довколишніх сіл називали його «Коростенка». Село було до акції Віслалемківським.[2]Іван Зілинський 1927 року опублікував поважне наукове дослідження «Носові звуки в говірці села Красна Короснянського повіту. Філологічні праці» (Варшава, 1927).
В селі була греко-католицька парохія Короснянського деканату, до якої також входило село Лютча. Церква св. Apx. Михаїла збудована 1914 р. Найстаршим документом про парафію була грамота Замштинського старости Северина Бонара з 20.08.1571 р. котрою надав поле і привілеї прибулому з Жерниці о. Іванові Баньковському. Метричні книги провадились від 1784 р[3]. В селі діяла читальня «Просвіти».
У 1939 році в селі проживало 1570 мешканців (1440 українців і 130 поляків, які розмовляли й лемківською говіркою)[4]. У 1945 р. українці були виселені в села Королівка і Мушкатівка на Тернопіллі.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:
Загалом
Допрацездатний вік
Працездатний вік
Постпрацездатний вік
Чоловіки
338
59
252
27
Жінки
355
73
202
80
Разом
693
132
454
107
Етнографія
Науковці зараховували жителів Коростенки разом з довколишніми селами до замішанців — проміжної групи між лемками і надсянцями.
Географія
Село лежить на відстані 8 кілометрівна північ від Корчин, 14 кілометри на північний схід від Коросно, та 30 км на південь від обласного центру міста Ряшів.
↑Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 8 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
↑Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.