Народився 1975 року в Демидові Вишгородського району Київської області. Закінченив Демидівську середню школу, здобув дві вищі освіти, займався холодильним обладнанням. Полюбляв ловити рибу.
Мобілізований Вишгородським військоматом 26 березня 2014 року. Старший механік-водій, 72-га окрема механізована бригада. Родині не говорив що є на фронті — казав що знаходиться в Житомирі.
Загинув близько 19-ї години 11 липня 2014 року через спрацювання вибухового пристрою — на маршруті руху військової техніки біля села Панченкове. Тоді ж загинув солдат Віталій Михайлов.
Похований в селі Демидів Вишгородського району Київської області.
Без Олександра лишились мама Марія Олександрівна, дружина Тетяна, син Андрій та дочка Марина.
Нагороди та вшанування
29 вересня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
в Демидівській школі відкрито пам'ятну меморіальну дошку Олександру Костюченку[1].
відзнака Президента України «За участь в Антитерористичній операції» № 213657 від 17 лютого 2016 року (посмертно).
відзнака ГО «Всеукраїнське об'єднання „Ми Українці“» — «Червона Калина» 1 ступеня (посмертно).
10 вересня 2020 року рішенням Вишгородської міської ради № 67/3 присвоєно звання «Почесний громадянин міста Вишгород» (посмертно).[2]
