Костел Святої Дороти
50°18′14.20″ пн. ш. 26°51′47.55″ сх. д. / 50.3039444° пн. ш. 26.8632083° сх. д. / 50.3039444; 26.8632083
Тип споруди	церква
Розташування	Україна, Славута
Засновник	Євстахій Санґушко
Початок будівництва	1822
Кінець будівництва	1841
Стиль	палладіанство
Належність	РКЦ
Епонім	Dorothea of Caesaread
Костел Святої Дороти (Славута) (Україна)
Костел Святої Дороти у Вікісховищі

Костел Святої Дороти — пам'ятка християнської сакральної архітектури XIX століття, розташована в місті Славута Хмельницької області. Родинна усипальниця князів Санґушків.

Будівлю костелу зведено протягом 1822–1827 років як копію костелу св. Евстахія в Парижі як родову усипальницю Санґушків.^[1] Прикінцеві будівельні роботи тривали у 1829–1831 роках. Будівельними роботами керував славутський будівничий А. Брунак. За роботи з тинкування, зокрема, високого рівня виконання декоративні елементи, відповідав невідомий на прізвище Жуковський. Металічні елементи виконали слюсарі Шостаковський і Павло Ріхтер. Малярські роботи виконав Е. Островський.

У 1839-1840 роках встановлено головний вівтар, амвони і лавки роботи антонінського теслі Ґаспара Давмановича. Автором головного вівтаря був архітектор Міклер (дивіться розділ «Архітектура»).

Підлогу виконав Михайло Камінський з Теребовлі. Камінський займався також встановленням мармурового надгробку, привезеного з Кракова і побудовою двоспадових сходів, що провадять до святині.

1841 року встановлено рококовий орган, придбаний Евстахієм Потоцьким з колишнього, зачиненого 1832 року, монастиря кармелітів у Городищі. Орган роботи Матвія Зєлінського з 1766 року, відремонтував віденський майстер Ян Зеленой.

У головному вітарі розташовувався італійський образ «Мучеництво святої Дороти», а в одному з бічних вівтарів робота «Розп'яття на хресті», виконана Войцехом Статлером на замовлення Романа Санґушка.

1917 року до костелу був перенесений образ святої Терези, що залишився неушкодженим після спалення палацу князів Санґушків^[2].

У крипті костелу святої Дороти були поховані представники князівської родини Санґушків: Євстахій Санґушко, Клементина Санґушкова, Дорота Санґушківна (померла від запалення легень в Римі; забальзамоване тіло мама Климентина привезла сюди 1822 року)^[3], Роман Адам Санґушко і Роман Даміан Санґушко.

Костел святої Дороти має досить скромне опрацювання екстер'єру. Автор проекту славутської святині використав пізньобарокову схему характерну для костелів святого Антонія Падуанського у Старій Котельні та святої Варвари в Бердичеві, подавши спрощено форму, членування і архітектурні деталі. Замкненість зовнішнього храмового фасаду різко контрастує з високого архітектурного рівня опрацюванням інтер'єром, добре вирізьбленими коринфськими капітелями, ефектним розвиненим антаблементом, увінчаним карнизом з кронштейнами і розетами роботи майстра Жуковського.

За автора головного вівтаря ймовірно слід вважати архітектора і садівника Деніса Макклера.

• Палац Санґушків
• Полонський деканат

• Orman E. Sanguszko Eustachy Erazm, książę (1768—1844) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1993. — T. XXXIV/4. — Zeszyt 143. — S. 477 (пол.)
• Skrabski О. Fundacje artystyczne Sanguszków ze Sławuty // Sztuka kresów wschodnich. — Kraków, 2006. — T. 6. (пол.)

Костел святої Дороти у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Мистецтво»
	Костел святої Дороти у Вікісховищі?

• Таємниці Костелу Святої Дороти (відео) [Архівовано 7 лютого 2017 у Wayback Machine.]
• W sanguszkowej Sławucie [Архівовано 12 березня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
• Chodzi z różańcem w kieszeni [Архівовано 12 березня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)