Таращанський римо-католицький костел Марії Магдалини — єдиний з п'яти існуючих в дореволюційній Таращіхристиянськиххрамів, що зберігся до нашого часу. Крім нього ще була стара георгіївська церква, яку розібрали на в 1903-му році через вислугу років, а три інші храми (Таращанський кафедральний Георгіївський собор, Михайлівська церква на Заріччі та маленька Софіївська церква поблизу місцевого кладовища) були зруйновані радянською владою в 1938-му році.
Костел збудований у псевдоготичному стилі з використанням нових на момент його заснування будівельних матеріалів. Костел розташований на Дворянській вулиці, та є справжньою прикрасою міста. Зображення споруди активно продавалися на дореволюційних листівках, уособлюючи в собі своєрідний символ міста.
Попри те, що до 19-го століття Тараща входила до складу Польщі, на момент заснування костелу, католиків у місті було не багато. Так наприклад, збереглися дані про те, що в 1864-му році католиків разом зі старообрядцями в місті було близько 360, проте не відомо скільки з них було саме католиків. На час заснування костелу всього 54 родини Таращі сповідувало католицизм: Ле-Дюки, Рікмани, Садовські, Ейсмонти, Чачковські, Греневецькі та інші.
Будинок ксьондза
Звісно що навіть така маленька громада прагнула мати своє власне приміщення для богослужіння. Вже в 1856 році католики міста прагнули створити так званий рухомий престол, біля якого можна було б проводи богослужіння. За тогочасними законами, потрібно було отримати дозвіл на це від православної церкви. Такий дозвіл був отриманий від Таращанського протоієрея Пахаловича за умови, що в Таращі не буде свого ксьондза, а богослужіння проводитиме один із ксьондзів села Ківшовата, де костел існував з 1812-го року.
Згодом у Таращі з'явилася маленька католицька капличка та був розпочатий збір коштів на костел. В 1886-му році коли повинне було розпочатися будівництво костелу було зібрано близько 10 тисяч карбованців. Очолив збирання коштів граф Браніцький. Кошти надходили не лише з Таращанського повіту, а й з інших губерній і навіть з Польщі. Будівництво костелу було завершене 1896 року[1].
Для ксьондза храму був збудований окремий будинок. На службу в костелі збиралися й поміщики і звичайні шляхтичі з сіл, здебільшого — поляки.
Тяжка доля спіткала храм у революційний період: ксьондз утік за кордон, орган розбили та повибивали вітражі. Зараз можна лише гадати про те, що врятувало споруду від руйнації пізніше в 30-ті роки, але у всякому разі не його міць, бо Георгіївський собор міста руйнували з таким натхненням, що застосовували навіть піротехнічні засоби.
Невідомо кому прийшла в голову думка розмістити у храмі католиків макаронну фабрику. Задум був би здійснений, якби не Друга світова війна. Вже навіть було завезене устаткування для виробництва тих самих макаронів.
На початку 1960-х костел розділили на два поверхи, та облаштувавши маленькі аудиторії для індивідуальних занять, влаштували в ньому музичну школу. В костьолі знову зазвучала музика, але не духовна, а світська. Споруда костелу і зараз використовується як музична школа.
Зараз стрімка цегляна споруда прикрашає центральну вулицю міста.
Література
Лащенко Л. І. Вулицями старої Таращі. — Біла Церква: Видавець О. В. Пшонківський, 2007. — 52 с. + іл.
Лащенко Л. І. Коли Тараща була молодою. — Біла Церква: Вид. Пшонківський О. В., 2009. — 240 с.: іл
