Коробко Аліна Миколаївна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Коробко.
Коробко Аліна Миколаївна
Народилася11 листопада 1947(1947-11-11) (77 років)
Єрки, Катеринопільський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьоперна співачка, вчителька музики
Alma materКиївське музичне училище імені Рейнгольда Глієра (1969)
Вчене званняпрофесор і професор[d]
ЗакладДонецька обласна філармонія і Донецька державна музична академія імені Сергія Прокоф'єва
Нагороди
орден княгині Ольги III ступеня
Народний артист України

Коробко-Захарова Аліна Миколаївна (*11 листопада 1947(19471111), Єрки[1], Черкаська область) — українська концертно-камерна співачка, народна артистка України, викладач, професор Донецької музичної академії.

Біографічні відомості

Закінчила Київське музичне училище імені Глієра, після чого 1969 року приїхали поступати у Донецький музично-педагогічний інститут[2]. Згодом стала солісткою Донецької філармонії.

Сценічну вокальну кар'єру розпочала 1972 року. Зі спільними виступами з ансамблем народних інструментів «Сюрприз» (керівник — заслужений діяч мистецтв України Юрій Кукузенко) гастролювала країнами Європи. Найвідоміші пісні у її виконанні — «Осіннє золото», «Гандзя», «Під небом Парижа», а також «Місто моєї любові», присвячена Донецьку авторства донецького композитора С. Мамонова і поета С. Жуковского. Виступає у супроводі камерного хору Донецької музичної академії під керівництвом Аліме Мурзаєвої та концертмейстерів Донецької філармонії С. Саварі та Л. Бородицької. Входить у число найвідоміших дончан[3], її називають «донецьким соловейком».

Нині викладач, завідувач кафедрою, професор Донецької музичної академії імені С. Прокоф'єва. Серед її учнів солісти Є. Удовін, Г. Братусь, Г. Кукліна, А. Ярова, О. Парецький, Е. Коржевич[4] та інші.

Чоловік — Едуард Федорович Захаров. Дочка — Світлана Захарова, співачка[5].

Нагороди, звання

1992 року удостоєна звання народної артистки України.

Удостоєна ордена княгині Ольги III ступеня[6], а також Почесним знаком Міністерства культури і туризму України та Почесним знаком «За заслуги перед Донецьком».

Одна з книг Григорія Штейна із циклу «Жизнь замечательных людей Донбасса» під назвою «Солов'їні далі» присвячена Аліні Коробко[7].

Творчий доробок

  • Коробко-Захарова А. М. Клас камерного співу (сопрано). Навчальний посібник. — Донецьк: Донецька державна музична академія ім. С. С. Прокоф'єва, КП «Східний видавничий дім», Наукове Товариство ім. Шевченка (Донецьке відділення), 2005. — 142 с.

Примітки

  1. ↑ О. М. Комаренко, В. Г. Цьоменко Катеринопільщина: край квітів, хліба і добра[недоступне посилання з квітня 2019]
  2. ↑ Мечтаю о Прокофьеве и набережной. Архів оригіналу за 14 липня 2012. Процитовано 22 січня 2011.
  3. ↑ 27 августа еженедельник «Донецкие новости» назвал имена «100 известных донецких». Архів оригіналу за 17 грудня 2012. Процитовано 30 січня 2011.
  4. ↑ Таланты Донетчины. Знакомьтесь: сопрано высшей пробы. Архів оригіналу за 17 січня 2013. Процитовано 22 січня 2011.
  5. ↑ 14 февраля в Донецкой областной филармонии состоится концерт Светланы Захаровой[недоступне посилання з липня 2019]
  6. ↑ Указ Президента України № 694/2006: Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України. Архів оригіналу за 5 листопада 2016. Процитовано 3 жовтня 2016.
  7. ↑ По страницам «Соловьиных далей». Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 22 січня 2011.

Посилання