Під час правління середньовічних корейських династій Корьо та Чосон (ІІ тис. н. е.), корейський танець розвивався за підтримки королівського палацу, різноманітних академій та навіть офіційного міністерства при правлінні.
Незважаючи на народне походження, більшість танців набуло постійного високого статусу, включаючи танець відлюдника, танець привида, танець з віялами, танець монаха, танець блазня та інші. Вважається, наприклад, що танець з віялами має коріння в релігії шаманів, в котрому використовувались листя дерев, пізніше цей танець став елементом високого мистецтва.
«Чеджу оббан каксічкум», танець, котрий намагалась знищити Японська імперія під час колоніального режиму в Кореї.
Інший пласт танцювальної культури Кореї — народний християнський танець, який дійшов до наших днів та виконується фольклорними колективами. Атрибутами цього танцю є довгий хвилястий шовковий шарф, сніжно-білого кольору, котрий використовується в танці «Сальпхурі», а також барабани, капелюхи, мечі тощо. В танці привида персонаж возз'єднується з покійним чоловіком, що тільки посилює біль від повторної розлуки, і має лише кілька атрибутів або вони зовсім відсутні. А в великому танці з барабанами фігурує величезний барабан, який може бути більший за самого виконавця. Барабан притягує монаха одним своїм поглядом, монах піддається спокусі та виконує запальну барабанну «оргію».
Через культурну репресію під час японського колоніального управління, який іноді називають культурним геноцидом[1][2], більшість танцювальних академій було зачинено, значна кількість різновидів корейського танцю зникли або були змінені[3]. Проте, деякі з засновників сучасної корейської танцювальної школи, такі як Чхве Син Хі[en] (кор.최승희, 崔承喜), принесли в сучасний танець народні елементи, крім того, оберігали корейські танцювальні традиції, сприяючи сучасному відродженню корейського народного танцю[4]. Зараз в більшості університетів Кореї народний танець викладається як академічний предмет, при цьому ця практика на початку XXI століття набула розповсюдження і на деякі закордонні університети. Кращі танцівники були визнані «Живими національними скарбами», їм доручено вести танцювальні класи та передавати свій досвід підростаючому поколінню.
Корейський традиційний танець не завжди слідує канонам західного танцю, проте він має певну схожість з сучасним ліричним танцем. Усі рухи танцю направлені по кривій з короткочасними повторами. Ноги та ступні танцівників приховані під довгим ханбоком. Емоційний діапазон танцю — від печалі до радості. Корейський народний танець часто виконується під акомпонемент корейської традиційної музики, включаючи барабани, сопілки тощо. Музика задає хореографічний малюнок танцю, при цьому танцівник є свого роду інструментом фізичного вираження музики.
Придворний танець
Корейський придворний танець називається «чондже» (кор.정재, 呈才). Він виник та був представлений при королівському палаці, спочатку включаючи в себе не тільки танці, але й інші форми мистецтва, такі як чультхаги (줄타기, ходіння по канату), кондоджиги (공던지기) та монматхагі (목마타기), які з часом стали відомими як придворний танець. Цей термін почали використовувати в епоху династії Чосон[5].
Чондже зазвичай виконували перед королівською родиною, придворними чиновниками, іноземними представниками, або під час святкових концертів в країні. Чондже ділиться на дві категорії: тан'ак чондже (당악정재) та хян'ак чондже (향악정재). Тан'як чондже походить від танців, які були розповсюджені при палаці китайської династії Тан і котрі проникли в Корею в епоху Корьо, хян'ак чондже походить від більш пізніх корейських придворних танців[6].
Хяньак чондже
Мухі, один з видів хян'ак чонджеТанець з мечами
Абанму (아박무) — танець дзвіночків із слонової кістки
Пакчомму (박접무) — танець пурхаючих крил метеликів
Поннеі (봉래의) — танець фенікса
Чхойонму (처용무) — танець Чхойона, сина Короля Дракона, старіший вид чондже, котрий виник в період Сілла[7]
Чхуненджон (춘앵전) — танець соловейка весною
Каінджонмонтан (가인전목단) — танець збираючої півонії
Комму (검무) — танець з мечами
Чинджу комму
Хагьон хвадему (학연화대무) — танець лелеки на лотосовому п'єдесталі
↑Ferrante-Wallace, Joan (2005), Ie Soc Global Perspect Thomson Wadsworth, p.96, ISBN 0-495-00562-2
↑(춤과 그들) 일제때 잘못된 궁중무용 그대로 전승 ‘답답’ [(Танець і народ) Жалкуємо над тим, що фальшивий придворний танець під час японського колоніального управління був переданий неащадкам] (кор.). Кьонхян Сінмун. 31 травня 2007.
↑Чон Сан Хин (22.10.2007). 최승희에게 보내는 ‘몸짓 추모사’(кор.). Ханґьоре. Архів оригіналу за 14 листопада 2007. Процитовано 9 липня 2023.
