Концерт для віолончелі з оркестром мі мінор, Op. 85 — остання відома робота Едварда Елгара. На відміну від створеного раніше концерту для скрипки, який є ліричним і пристрасним, концерт для віолончелі має здебільшого споглядальний і елегійний характер.

Перше виконання концерту було провальним, і твір було поховано на 40 років. Однією з причин стала нестача репетицій і як наслідок — невпевнена гра оркестру, з яким до того ж соліст взагалі кілька разів розійшовся. І тільки в 1960 році, коли його тріумфально зіграла Жаклін дю Пре, він увійшов до репертуару всіх віолончелістів світу. Музиці концерту притаманний особливий нерв, якого немає в інших творах Елгара^[2].

Концерт складається з чотирьох частин:

1. Adagio — Moderato
2. Lento — Allegro molto
3. Adagio
4. Allegro — Moderato — Allegro, ma non-troppo — Poco più lento — Adagio.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Концерт для віолончелі з оркестром (Елгар)

1. Запис концерту з Жаклін дю Пре [Архівовано 26 березня 2016 у Wayback Machine.]