Конституція Республіки Болгарії — верховний закон Республіки Болгарії, яким встановлено державний устрій. Жоден закон, указ президента чи будь-який інший нормативний або адміністративний акт не може суперечити їй. Відповідно до ст. 5 гл. 3 конституції закони або інші нормативні й адміністративні акти в Болгарії не мають «зворотної сили» — ніхто не може бути засуджений за будь-які діяння чи бездіяння, які під час їхнього здійснення не складали злочину за чинними законами.
Тільки Великі народні збори Болгарії мають повноваження обговорювати та приймати нову конституцію. Правки до чинної конституції можуть приймати і Звичайні народні збори, але тільки якщо у трьох послідовних голосуваннях, проведених у три різних дні, набереться не менше 3/4 голосів «за».
Перша конституція країни — Конституція Болгарскаго Княжества — прийнята 16 квітня1879 року в місті Велико-Тирново.
«Срібна» конституція (1911–1947)
Оздоблення «Срібної» болгарської конституції
1911 року 5-ті Великі народні збори зробили цілісну редакцію Тирновської конституції відповідно до нового правового та міжнародного статусу болгарської держави, яка після 22 вересня1908 року — день проголошення незалежності країни — із «Князівства Болгарії» стала «Царством Болгарія». Відповідно до цих змін слова «князівство» і «князь» в Тирновській конституції усюди, включаючи назву, були замінені на «царство» і «цар» відповідно. Болгарський монарх отримав більш широкі повноваження. Мандат болгарського парламенту став 4-річним. Пізніше ця конституція була названа «срібною» за срібним оздобленням її першого офіційного видання.
18 травня1971 року 31-і Народні збори голосували за «Конституцію Народної республіки Болгарії», яка суттєво відрізнялась від «Димитровської» попри те, що назва залишилась незмінною. Згодом цю конституцію було названо «Живковською» за іменем людини, яка 31 рік очолювала комуністичну Болагрію — Тодора Живкова.
.jpg)
