Конотопська фортеця стала частиною лінії прикордонних укріплень, що зводились або вдосконалювались Річчю Посполитою на кордоні з Московським князівством. Прийнято вважати, що захисне укріплення збудоване для захисту Ніжина та Борзни зі сходу.[1]
Після завершення Хмельниччини у 1657 році стала частиною прикордонних фортець на кордоні Гетьманщини.
На сьогодні точне місце розташування Конотопської фортеці не встановлено. На основі літописних даних відомо, що її засновано на мисі у місці злиття річки Єзуч та Підлипної. Остання на даний час не встановлена. За московськими джерелами вона мала назву Ізсуха, а за польськими — Малий Єзуч.[2]
Опис фортеці
До середині XVIII століття фортеця не мала укріплень перед містом. На польських картах Конотопська фортеця має форму квадрату з кутовими виступами.[1]
Історія
Перша згадка про Конотопську фортецю датується 1634 роком.
У 1652 році в фортеці сталося так зване «Конотопське диво».
↑ абОсадчий Є. М. Пам'ятки військової історії Північно — західної Слобожанщини XVII ст. Монографія./Є. М. Осадчий — С.:Джерело, ФОП Литовченко Є. Б., 2011. — 346 с., 103 іл. ISBN 978-966-8553-34-6
↑Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої (1618—1648) / П. Кулаковський. — К.:Темпора, 2006. — 496с.