PROFILPELAJAR.COM

Комплекс Лая — батьківське бажання вчинити дітогубство, зокрема щодо знищення спадкоємця чоловічої статі, щоб переконатися, що у нього не буде наступників.

Міфологічний фон

Індоєвропейська міфологія містить ряд історій про знайдених, таких як Кір Великий або Ромул і Рем, яких вигнали після пророцтва про те, що вони замінять династію, в якій вони народилися.^[1] У грецькій міфології Кронос (римський Сатурн) пожер своє дитинча через страх, що хтось витіснить його.^[2] Лай в історії про Едіпа так само викидає останнього на смерть немовлям через (за словами Софокла) «якесь зле закляття… Кажучи, що дитина вб'є свого батька».^[3]

Від міфу до комплексу

Тоді як Фрейд наголошував на синівському насильстві Едіпа щодо свого батька, Джордж Деверо в 1953 році ввів термін «комплекс Лая», щоб охопити відповідні почуття з боку батька — те, що він назвав «контр-едіповим» (Лаєвим) комплексом.^[4] Пізніші дослідження маскулінності помістили агресивні аспекти комплексу Лая в ширшу рамку агресії ссавців проти їх дитинчат:^[5] те, що Ґершон Легман назвав «вбивство батьком дітей чоловічої статі (тобто сексуально нецікавих)».^[6]

Було особливо підкреслено два специфічні психосексуальні аспекти комплексу. Одна наголошує на магічному мисленні, що стоїть за комплексом — підсвідомій вірі в те, що якщо у людини немає наступників, вона фактично буде безсмертною.^[7] Інший підкреслює нарцисизм у стосунках Лай/Едіп — віру в те, що в житті є місце лише для однієї фігури, що неминуче призводить до знищення того чи іншого конкурента, батька чи сина.^[8]

Наскільки применшення неврозу Лая (в ортодоксальному психоаналізі)^[9] можна пов'язати з тим, що Юлія Кристева назвала «батьківським баченням дитинства» Фрейда^[10], для ХХІ століття залишається відкритим питанням.^[11] Браха Ліхтенберг Еттінґер представила комплекс Лая «сам по собі», не в термінах «контр-Едіпа», а перед ним, у рамках феміністського психоаналізу в термінах бажання аналітика знищити пацієнта та використати його креативність і сексуальність, не як контртрансферентна реакція на пацієнта (як на «сина» чи «доньку»), а як пряме перенесення аналітика на пацієнта. Прояви такого комплексу Лаюса під час лікування, за Еттінгером, близькі до психозу (не неврозу) і можуть призводити до утворення психотичного фолі-а-де.^[12]

Див. також

Комплекс Йокасти
Отто Ранк «Міф про народження героя» (1909)
Батьківство
Пророцтво, що самоздійснюється
Тіресій

Примітки

↑ J. Marino, in R. Preiss ed., Childhood, Education and the Stage in Early Modern England (Cambridge 2017) pp. 232–3
↑ F Guirand, New Larousse Encyclopedia of Mythology (London 1968) p. 91
↑ Sophocles, The Theban Plays (Penguin 1973) p. 58
↑ G Devereux, Dreams in Greek Tragedy (1976) p. 52
↑ J. M. Ross, What Men Want (1995) p. 10
↑ G Legman, Rationale of the Dirty Joke I (1973) p. 79
↑ J. Marino, in R. Preiss ed., Childhood, Education and the Stage in Early Modern England (Cambridge 2017) p. 234
↑ H. Faimberg, The Telescoping of Generations (2005) pp. 72–3
↑ H. Faimberg, The Telescoping of Generations (2005) p. 231
↑ J. Kristeva, Desire in Language (New York 1980) pp. 274–5
↑ J. Marino, in R. Preiss ed., Childhood, Education and the Stage in Early Modern England (Cambridge 2017) pp. 229–31
↑ B.L. Ettinger, 'Laius Complex and Shocks of Maternality' in Interdisciplinary Handbook of Trauma and Culture, Y.Ataria et al, eds (Springer, 2016).

Література

Iris Levy, ‘The Laius Complex: From Myth to Psychoanalysis’ International Forum of Psychoanalysis 20 (2011) 222-8
S-M Weineck, The Tragedy of Fatherhood (2014)
Bracha L. Ettinger, 'The Laius Complex. Abraham, Laius, Moses — Father, Trauma and Carrying'. Los Angeles Revue of Books (2015).