Комишова Бухта (крим. Qamış Körfezi), розмовне Комиши, Камиши — мікрорайон на заході міста Севастополя, у Гагарінському районі, колишнє селище. Розташований на заході Севастополя на березі однойменної бухти, від якої й походить назва[1].
Район відрізняється високим рівнем розвитку інфраструктури та відмінною транспортною забезпеченістю, тут проходять маршрути всіх видів транспорту міста.
Основні локальні центри — ТРЦ Апельсин, Палац культури рибалок, Площа Святого Миколая, Храм Святителя Миколая, Сталінградський ринок (частково знесений окупаційною владою у 2018 році[2]), Рибальський сквер. Ведеться активне нове будівництво багатоповерхівок у зонах, що прилягають до берегової лінії. На території мікрорайону розташовано кілька міських пляжів.[3]
Одразу за цими підприємствами розташовані найстаріші житлові квартали району.
Історія
Французький табір у Комишової бухті біля Севастополя, 1854—1856, евакуйований після Паризького миру
У стародавні часи біля селища існували античні садиби хориХерсонеса Таврійського, деякі з яких продовжували існувати до середньовіччя.
Під час Кримської війни у Комишовій бухті була стоянка французького флоту, на березі якої збудовано поселення, на той час мало назву «місто Кам'єш» (з ресторанами, лавками, церквою та театром на 1200 місць)[4].
У другій половині ХІХ століття тут з'являються хутори жителів (переважно офіцерів) Севастополя, а після засновано рибальське селище, яке було назване Камишевою бухтою.
Відповідно до Списком населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом 17 грудня 1926 року, на хуторі Комишова Бухта Ново-Земельської сільської ради Севастопольського району налічувалось 10 подвір'їв, населення складало 36 осіб, з них 20 чоловіків та 16 жінок. У національному відношенні враховано 21 росіян, 11 українців, 1 білорус, 1 німець, 1 естонець, 1 записаний у графі «інші».
У 1952 році, через створення бази Азово-Чорноморського басейну з вилову та переробки риби, почав будуватися рибальський порт та селище при ньому.[5]
У 1961 році Комишовій бухті було присвоєно статус селища міського типу, певне, тоді ж утворено і селищну раду, оскільки станом на 1968 рік вона вже діяла.[6]
У 1960-ті роки район був пов'язаний із центром Севастополя тролейбусною лінією та розпочалася активна забудова багатоповерховими будинками. Район розширився північ і майже досяг південного берега Круглої бухти.
Населення станом на 1974 рік складало 11,7 тис. осіб.
До 1 січня 1977 року селище Комишова Бухта було включено до складу Севастополя.[7]
В окупації район розширюється на північний схід, за рахунок освоєння територій раніше зайнятих військовими частинами та пустирем із залишками сільськогосподарських давньогрецьких садиб Херсонесу Таврійського.[8]
↑Крымская область. Административно-территориальное деление на 1 января 1968 года / сост. М.М. Панасенко. / Испол. ком. Крымского обл. Совета депутатов трудящихся. Орг.-инструкт. отд.; [под общ. ред. А. И. Татарникова]. — Симферополь: Крым, 1968. — 142 с. — 10 000 экз.
↑Комишова Бухта. Кримська область у складі УРСР | Інформаційно-пізнавальний портал(укр.). Процитовано 12 вересня 2023.
¹ з 7.09.2023 цілком передані до Бахчисарайського районуАвтономної Республіки Крим, однак, досі не мають статусу окремих населених пунктів; ² частина території передана до Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим.[1][2]
-1.jpg)
.jpg)
.svg){kind=small}