До початку 1960-х років телевізійні компанії, зазвичай, представляли півгодинні «комедійні» серії або годинні «драми». Півгодинні серії в основному обмежувались комедіями ситуацій (ситком) або сімейними комедіями і, як правило, при показі супроводжувались звуковою доріжкою з живого або записаного сміху. Годинні драми складалися з поліцейських і детективних серіалів, вестернів, наукової фантастики і серіалізованих мильних опер, що виходили у прайм-тайм.
Можливо, одним з перших американських телевізійних шоу, в якому з успіхом були поєднані елементи комедії та драми разом, став серіал Джекі Купера на військову тематику «Hennesey»[en] (1959—1962). Хоча шоу супроводжувалось записом сміху, воно також містило багато елементів, притаманних драмі. Звукова доріжка зі сміхом не використовувалась надмірно в кожному з епізодів, а у третьому сезоні була повністю виключена з серіалу.
У 1960-ті роки зросли спроби збалансувати в серіалах гумор з більш драматичними та гуманістичними моментами, але вони залишалися винятком із правил. У США, починаючи приблизно з 1969 року, здіймається коротка хвиля півгодинних шоу без звукової доріжки зі сміхом, в яких навмисно чергувалися комедійні та драматичні сцени, а також в кінці 1970-х на початку 1980-х років деякі годинні шоу, такі як «CHiPs»[en]. Вони були відомі як «драмедії».
Відомим раннім (1969—1974) прикладом цього жанру був відзначений нагородами «Номер 222»[en] — один з перших телесеріалів, цілком присвячений расовій інтеграції. В ньому комедійні епізоди були поєднані з вагомими темами, такими як міжрасові відносини, інтегрованість, студентське куріння та смертність, а також актуальні на той час питання війни у В'єтнамі та важкого повернення ветеранів війни.
Прикладом успішної драмедії, яка відзначила цей жанр на телебаченні, був серіал «Детективна агенція „Місячне сяйво“». Він породив багато критики та був високо оцінений у світі.
