|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Коломійченко .
Михайло Сидорович Коломійченко (19 листопада 1892 , Шпола — 30 травня 1973 , Київ ) — український радянський хірург , професор (з 1936 року), заслужений діяч науки УРСР (з 1954 року). Брат оториноларинголога Олексія Коломійченка .
Народився 7 (19 листопада ) 1892 року в місті Шполі (тепер Черкаської області ) в селянській родині. В 1919 році закінчив медичний факультет Київського університету (учень професорів Є. Г. Черняхівського , М. М. Волковича , академіка О. П. Кримова ). Учасник німецько-радянської війни .
У 1920 –1935 роках працював у Київському медичному інституті , у 1936 –1955 роках завідував кафедрою хірургії Київського інституту удосконалення лікарів . З 1955 року — завідувач кафедрою загальної хірургії Київського медичного інституту. Член ВКП(б) з 1948 року.
Могила Михайла Коломійченка Від 1919 року жив в Києві по вулиці Рейтарській , 17. Помер 30 травня 1973 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 2).
Автор більше 130 наукових праць, в тому числі 5 монографій . Науковий напрямок — хірургія стравоходу , шлунку , підшлункової залози , невідкладна допомога: зокрема патології стравоходу. Першим в Україні виконав складні пластичні операції по сторенню штучного стравоходу з тонкої та товстої кишок.
Серед учнів Михайла Коломійченка — професори Ігор Комісаренко , Борис Радіонов тощо.
Нагороджений двома орденами Леніна , двома орденами Трудового Червоного Прапора , орденами Вітчизняної війни I та II ступенів, Жовтневої Революції , «Знак Пошани» , медалями [ 1]
меморіальна дошка В Києві на будинку по вулиці Рейтарській, 17, де в 1919 –1973 роках жив Михайло Коломійченко, 24 квітня 2003 року встановлено гранітну меморіальну дошку (скульптор М. М. Срібнюк )[ 2]
