«Коли розводять мости» (рос.Когда разводят мосты) — радянський художній фільм, створений на кіностудії «Ленфільм» в 1962 році. Про напружений пошук юнаками свого місця в світі.
Сюжет
І останній іспит, і випускний вечір, і добрі напуття вчителів — все залишилося позаду. Перед вчорашніми десятикласниками відкрилися всі шляхи. У Гаріка все зрозуміло: він майбутній фізик. Так само зрозуміла дорога і для Бориса — «він буде робити кар'єру». Валерці ж неприємно пристосуванство свого колишнього однокласника, а до фізики він виявився малоздібним: на іспитах у морехідне училище, куди його вабила романтика далеких мандрівок, він «завалив» саме її.
До того ж Валерка закохався в свою сусідку Інгу, яка, закінчивши бібліотечний інститут, не захотіла поїхати в село і в пошуках легкого життя залишилася в Ленінграді, заробляючи потроху дрібною халтурою. Через неї Валерка зробив ряд дурних вчинків: не сказавши батькам, полетів у Москву, пішов з театру, де почав було працювати освітлювачем, щоб не дарма їсти хліб. Але Інга, як і раніше, дивилася на Валерку як на немовля. Незабаром Валерці пощастило: йому вдалося влаштуватися на судно з романтичною назвою «Зюйд-Вест». Але виявилося, що «Зюйд-Вест» — не могутній океанський теплохід, а маленький старий портовий буксир.
Незабаром «Зюйд-Вест» через недбалість свого капітана — базіки Річарда — зазнав аварії. Цілу добу батько Валерки — старий портовий робітник — зі своїми товаришами піднімали буксир. І тоді Валерка вирішив піти працювати в порт, куди давно кликав його батько. А вчитися він вирішив заочно. Про це він повідомив своїм друзям наступного випускного вечора в школі, куди його покликали нові випускники.
