Коледж Сент-Роуз або Сент-Роуз-Коледж (англ.College of Saint-Rose) був приватнимкатолицьким коледжем в Олбані, Нью-Йорк . Він був заснований у 1920 році Сестрами св. Йосифа Каронделетського як жіночий коледж. Він став закладом із повністю спільним навчанням у 1969 році. Наступного року коледж додав до своєї ради світських осіб і став незалежним коледжем, спонсорованим сестрами. Коледж знаходився в районі Пайн-Гіллс в Олбані. Він був членом другого дивізіону Національної асоціації студентського спорту.
У червні 2023 року, після багатьох років фінансових труднощів, акредитатор коледжу, Комісія з вищої освіти Середніх Штатів, публічно попередила коледж, що йому загрожує втрата акредитації.[4] У листопаді 2023 року опікуни коледжу проголосували за закриття коледжу в червні 2024 року[4][5].
Історія
Ідея створення коледжу Сент-Роуз була задумана монсеньйором Джозефом А. Делані, генеральним вікарієм римо-католицької єпархії Олбані в 1920 році. Делані зв'язався з сестрою Бланш Руні, членом місцевого відділу Сестер святого Йосифа Каронделетського, розташованого в Трої, Нью-Йорк. Руні та її сестри сприйняли цю ідею, і з дозволу та підтримки єпископа Олбані Едмунда Ф. Гіббонса та Руні Делані придбав територію для коледжу. Після надання тимчасової хартії від Ради регентів 28 червня 1920 року в Олбані, Нью-Йорк, Коледж Сент-Роуз було засновано як коледж для жінок з програмою гуманітарних наук.[6]
Засновники коледжу обрали його назву на честь першої канонізованої святої в Америці, святої Рози Лімської. Спочатку наголос робився на професійній підготовці вчителів, але швидко навчання поширилось на підготовку до бізнес-фахівців та інших професій.[7][8]
У 1946 році коледж створив вечірнє відділення для ветеранів Другої світової війни. До 1950 року в коледжі було відкрито аспірантуру.[7][9] Чоловікам дозволялося вступати на вечірнє відділення та аспірантуру. Коледж став закладом із повністю спільним навчанням чоловіків та жінок у 1969 році. У 1970-х роках у студмістечку для студенітів-чоловіків стало доступним житло.[7] Вечірнє відділення було відновлено в 1974 році.
У 1970 році до опікунської ради коледжу було додано 10 світських осіб, і коледж став незалежним коледжем, спонсорованим Сестрами Святого Йосипа Каронделетського.[6]
Фінансові труднощі 2015—2023
У грудні 2015 року коледж оголосив про плани ліквідувати 27 академічних програм і 23 посади викладачів. Скасовані програми торкнулись лише 40х відсотків студентів, а 12 академічних програм не містили жодного вступника.[10][11] Коледж стверджував, що скорочення були необхідні для забезпечення життєздатності коледжу в майбутньому.[12] Через два місяці професорсько-викладацький склад коледжу висловив «недовіру» президенту коледжу Керолін Дж. Стефанко[13], яка залишалася на своїй посаді до 2020 року[14][15]. Слідчий комітет Американської асоціації професорів університетів дійшов висновку, що звільнення викладачів «порушило спільне управління та підірвало зайняття академічних посад та академічну свободу», а також «порушило принципи та стандарти асоціації».[16]
У 2020 році коледж скоротив адміністративний бюджет на 8 мільйонів доларів.[17] У грудні того ж року коледж оголосив, що він скасує 16 бакалаврських програм, шість магістерських програм та три програми отримання сертифікатів як захід економії, намагаючись досягти збалансованого бюджету до 2023 року. У грудні 2021 року четверо професорів, звільнених у зв'язку зі скороченням у 2020 році, виграли суд проти коледжу та були поновлені на роботі. Суд штату Нью-Йорк визнав, що коледж діяв всупереч власному довіднику для викладачів.[18] Однак у жовтні 2022 року це рішення було Верховним судом штату.[19]
У червні 2023 року акредитатор коледжу, Комісія з вищої освіти Середніх Штатів, попередила коледж, що його акредитація «під загрозою» через фінансові труднощі. Комісія дала коледжу шість місяців для виправлення зауважень комісії.[4] Ближче до жовтня 2023 рейтингове агентство Fitch Ratings оцінило рейтинг облігацій школи як «BB»[20], що означає «спекулятивний неінвестиційний рівень». У листопаді коледж звернувся до законодавців з проханням про надзвичайне фінансування, щоб уникнути закриття, включаючи 5 мільйонів доларів від законодавчих зборів штату Нью-Йорк.[21]
Закриття
30 листопада 2023 року преса повідомляла, що через фінансові труднощі опікунська рада коледжу проголосувала за закриття коледжу Сен-Роуз після весняного семестру 2024 року.[22][21] Президент Вайт назвала складні фактори, які, за її словами, впливають на багато невеликих незалежних закладів, зокрема на північному сході Сполучених Штатів, такі як багаторічне скорочення кількості учнів і вплив пандемії COVID-19 на освіту.[23] Студенти протестували проти планованого закриття.[24][25]
15 лютого 2024 року коледж подав заяву «Повідомлення про адаптацію та перенавчання працівників» («WARN») до Департаменту праці штату Нью-Йорк, підтверджуючи закриття та повідомляючи, що 646 працівників (з 646) втратять роботу найближчим часом. місяців.[26] Крім того, закриття призведе до того, що 87 об'єктів нерухомості в Олбані залишаться пустими.[22]
За даними Департаменту освіти штату Нью-Йорк, останнім днем навчання було 21 червня 2024 року, а всі операції припинилися до кінця грудня 2024 року.[27]
Студмістечко коледжу Сент-Роуз розташовувалось у районі Пайн-Гіллс Олбані, столиці Нью-Йорка. Протягом багатьох років коледж поступово придбавав багато будинків вікторіанської епохи, що прилягали до головного студмістечка. Багато з цих будівель були перетворені на офіси та студентське житло. Повільне розширення коледжу в околиці час від часу призводило до конфлікту з місцевими сусідами та асоціаціями збереження історії.[30][31]
Моран-хол — перша будівля, придбана коледжем
Сент-Джозеф-хол був чотириповерховою англійською цегляною будівлею з вапняковою обробкою, фасадом якої були шість коринфських колон. Він був розташований на Медісон-авеню, 985 між Науковим центром на заході та Моран-холом на сході. Будівля була побудована в 1922 році вартістю півмільйона доларів через потребу в аудиторії та їдальні для розміщення зростаючої кількості студентів. Сент-Джозеф-хол став першою навчальною будівлею, зведеною спеціально для коледжу. Початково, в Сент-Джозеф-холі розташовувались лекторії, навчальні класи, каплиця, гуртожиток, їдальня та кухня.[6]
У Мистецькому центрі Масрі були концертний зал імені Кетлін МакМанус Пікотт, галерея імені Естер Масрі та Музичне крило імені Вільяма Рендолфа Герста. Ця будівля слугувала основним місцем проведення концертів і виставок студентів і викладачів коледжу, а також як майданчик для виступів і виставок для художників, музикантів, вокалістів і оркестрів. Центр отримав золоту нагороду LEED як одна з найбільш енергоефективних будівель у столичному регіоні.[32][33]
Спорт
Коледж Сент-Роуз був членом другого дивізіону Національної асоціації студентського спорту у 19 міжвузівських видах спорту. Незадовго до 2000 року Коледж Сент-Роуз став членом Конференції Northeast-10 (NE-10). Основними кольорами школи були білий і золотий, але чорний і золотий використовувалися в маркетингових цілях. Студентські спортивні команди називалися «Золотими Лицарями» або «Ґолден Найтс». Назва команд викликала суперечки, коли хокейний клуб «Вегас Голден Найтс» приєднався до Національної хокейної ліги в 2017 році. Тоді коли Коледж Сент-Роуз висунув заперечення, які призвели до того, що заявка хокейної команди на торговельну марку була спочатку відхилена, хоча пізніше вона була схвалена в апеляції.[34]
У 2009 році жіноча футбольна команда Коледжу Сент-Роуз стала третьою командою в історії Конференції Northeast-10 (1985), яка виграла три післясезонні титули поспіль. Сезонний рекорд команди становив 24–1, і на кінець сезону вона займала четверте місце в рейтингу Сполучених Штатів.[35]
Спорткомплекс
Вартість будівництва спортивного комплексу імені Крістіана Пламері становила 4,7 мільйона доларів.[36] Фінансування комплексу коледжем включало внесок у розмірі 1 мільйона доларів від Джо Пламері — голови правління та генерального директора Willis Group Holdings. Комплекс назвали на честь померлого сина Пламері.[37][38][39]
Джиммі Феллон — актор і телеведучий, він покинув школу, перш ніж її закінчити, щоб приєднатися до комедійної трупи, і отримав ступінь бакалавра мистецтв у галузі комунікацій у 2009 році, а також отримав звання почесного доктора літератури на тій же церемонії[40]
Патриція А. Феннелл — соціолог
Мерілі Джонс — колишній декан приймальної комісії Массачусетського технологічного інституту та співавтор книги «Менше стресу, більше успіху» . Звільнилася з Массачусетського технологічного інституту після того, як було виявлено, що вона збрехала про вчені ступені та повноваження, яких не здобула.
Джеймс Ніколас Тедіско — член-республіканець Асамблеї штату Нью-Йорк і Сенату штату Нью-Йорк, був лідером меншості в Асамблеї з листопада 2005 року по квітень 2009 року.
Марша Вайт — колишній президент і виконавчий директор Саратогського центру виконавчих мистецтв, вона була членом опікунської ради Коледжу Сент-Роуз, перш ніж її призначили тимчасовим президентом у 2020 році, а потім президентом у 2021 році[42] .
↑FAQs. The College of Saint Rose(англ.). Процитовано 3 лютого 2024.
↑ абвManory, RoseMarie (1994). Of Glory, Of Praise: A 75-Year History of The College of Saint Rose [Про славу, про хвалу: 75-річна історія коледжу Сент-Роуз] (англ.). Albany, New York: The College of Saint Rose. с. 4—5.
↑ абвStudent Handbook(PDF). 24 березня 2014. Архів оригіналу(PDF) за 24 березня 2014. Процитовано 29 жовтня 2019.
