PROFILPELAJAR.COM

Ковтун Володимир Гаврилович
Ковтун Володимир Гаврилович
Народився	16 липня 1931 (93 роки); Гуменці, Довжоцький район, Українська СРР, СРСР
Діяльність	журналіст, прозаїк, поет
Галузь	проза, поезія і журналістика
Alma mater	ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка
Знання мов	українська
Членство	Національна спілка журналістів України
Нагороди
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ковтун.

Володи́мир Гаври́лович Ко́втун (16 липня 1931(19310716), село Гуменці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області — 10 січня 2021, Київ) — український письменник (поет, прозаїк, публіцист), журналіст і громадський діяч.

Член Національної спілки журналістів України (від 1964 року) і Національної спілки письменників України (від 1992 року). Засновник Руху і Конгресу української інтелигенції.

Біографічні дані

Народився в сім'ї сільських інтелігентів: батько Гаврило Дорофійович (1903 — 1941) — агроном, мати Явдоха Данилівна (1903 — 1986) — учителька.

Закінчив факультет журналістики Київського університету (1950—1955).

Липень 1955 — жовтень 1958 — кореспондент обласної газети «Вінницька правда».

Жовтень 1958 — січень 1960 — літературний працівник журналу «Блокнот агітатора».

Січень 1960 — серпень 1966 — інструктор, консультант, завідувач сектору, заступник завідувача ідеологічного відділу ЦК КПУ.

Серпень 1966 — жовтень 1976 — заступник головного редактора, головний редактор на Київській кіностудії імені Олександра Довженка.

Жовтень 1976 — жовтень 1979 — відповідальний секретар журналу «Новини кіноекрану».

1979—1989 — був відсторонений від роботи за свої прогресивні погляди на майбутнє України, звинувачений у буржуазному націоналізмові, за розпорядженням першого секретаря комуністичної партії України Володимира Щербицького до Володимира Ковтуна застосували стеження для пошуку компромату. В цей час Ковтун лишився роботи, коштів на проживання, поневірявся.

1989—1993 — редактор відділу, політичний оглядач «Народної газети».

1995—1999 — голова секретаріату Конгресу української інтелігенції, від травня 1999 — заступник голови.

Дружина Марина Миколаївна Меднікова (*1946) — журналістка, письменниця, сценаристка багатьох телевізійних серіалів, відома роботою на кіностудії ім. О. Довженка та на телеканалі «1+1». Донька Марина (*1958) — кандидат психологічних наук, кандидат богословія, викладач вищої школи в Празі та празького Карлового університету.

Відзнаки

Орден «Знак пошани» (1965).
Орден Св. архістратига Божого Михаїла (січень 1999; УПЦ КП).

Видані твори

Роман «Пейзаж з собакою в дусі реалізму» (1989).
Роман «Милая Маруся» (1993).
Книга «Історія Народного Руху України» (1995, 1999).
«Іван Драч. Спроба портрету українського політика» (1998).
Збірка віршів «Від мене» (1999) — літературна премія імені Василя Мисика.

Література

Письменники України : довідник / упоряд. Д. Г. Давидюк, Л. Г. Кореневич, В. П. Павловська. — Дніпропетровськ : ВПОП «Дніпро», 1996. — 397 с. — ISBN 5-7707-9062-8. — С. 129.
Ковтун В. Елладо наша, рідна хато: Перша збірка у «Києві» / Вступна стаття Миколи Вінграновського // Київ. — 1991. — № 8. — С. 23—28.
Політична Україна сьогодні