Кобаясі Кійотіка
яп. 小林清親
Народження	10 вересня 1847(1847-09-10)[1][2] Honjod, Район Суміда, Токіо, Японія
Смерть	28 листопада 1915(1915-11-28)[3][1][2] (68 років)
	Префектура Токіо[d], Японія[3] (ревматизм)
Країна	Японія
Жанр	укійо-е
Діяльність	манґака, художник, художник-гравер, художник укійо-е
Напрямок	реалізм, стилізація
Роки творчості	1862[3] — 1915[3]
Вчитель	Каванабе Кійосай, Сібата Дзесін, Awashima Chingakud, Shimooka Renjōd і Чарльз Віргман
Відомі учні	Inoue Yasujid, Taguchi Beisakud, Mitsuharu Kanekod, Цучія Коїцу, Heibonji Mitad і Shinohara Kiyo'okid
Працівник	Kanjōshod
Твори	View of Takanawa Ushimachi under a Shrouded Moond
Учасник	Битва при Тоба-Фусімі і Battle of Uenod
Роботи в колекції	Національна галерея Вікторії, Міннеаполіський інститут мистецтва, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Фінська національна галерея, Національний музей світових культурd[4], Художній музей Сент-Луїса, Рейксмузей, Національна парламентська бібліотека Японії, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Princeton University Art Museumd, Print Collectiond[5] і Музей мистецтва Метрополітен
Кобаясі Кійотіка у Вікісховищі

Кобаясі Кійотіка (яп. 小林清親, 10 вересня 1847, Токіо — 28 листопада 1915) — японський художник другої половини 19 ст.

Народився у Токіо. Його батько Кобаясі Мохе був чиновником по розвантаженню рису, зібраного як податки. Його мати була донькою такого ж чиновника. В родині було дев'ять дітей. Батько помер 1862 року і молодший син Кийошика перебрав на себе роль голови родини.

У 1855 їх будинок був поруйнований під час землетрусу (частих у Японії), на щастя ніхто з родини не постраждав.

1865 року він відвідав старовинну столицю Японії Кіото як підлеглий одного з посадовців. Згодом він оселився у місті Осака. В часи громадянської війни у Японії 1868 року він брав участь у боях на боці сьогуна. Сьогун програв і молодий вояк повернувся до міста Осака. Як кожний феодальний і добропорядний підлеглий японець, як прихильник влади сьогуна, він не покинув сюзерена і знову прийшов на службу до нього. прибувши у Едо (Токіо). Після падіння Едо він перебрався до Сідзуока, що був резиденцією клану Токугава.

Едо був перейменований на Токіо. У травні 1873 разом із старою матір'ю у Токіо, де стара померла у вересні того ж року. Перебування у Токіо навернуло молодика до мистецтва, чому сприяли життєві і психологічні потрясіння і спілкування з такими митцями, як Каванабе Кійосай (1831—1889) та Шибата Чешин (1807—1891). За припущеннями, саме з ними він і опановував нову для нього галузь — малювання і техніку створення гравюр укійо-е.

Вже 1875 року вийшли з друку його перші гравюри, де він подав швидкі темпи модернізації та вестернізації Японії. Низка японських художників звернулась до культурного і технологічного надбання країн Заходу. В місцевому мистецтві це відбилося у пристосуванні світлотіні і елементів перспективи, давно розроблених італійськими майстрами, в традиційній японській графіці. Зреагували художники Японії і на ознаки західноєвропейської техніки, західноєвропейського одягу, котрий почав витісняти традиційний японський одяг, особливо у середовищі військових і багатих верств японського суспільства. Джерелом нових художніх засобів для японського митця, як вважають, був живопис художника Чарльза Віргмана (1832—1891). З 1878 року він почав стажуватись під керівництвом більш досвідченого художника.

• 
  Тойохара Шиканобу (1838 - 1912). «Імператор Мейдзі» дереворит, 1887, Британський музей
• 
  Кобаясі Кийошика. «Краєвид Таканава з потягом при місячному освітленні», 1879
• 
  Кобаясі Кийошика. «Півдвісний міст нового для Японії типу біля замку Граунд», бл. 1879

Напівфеодальне керівництво Японії використало модернізацію країни перш за все на зміцнення армії. Військова справа й модернізація у армії приваблювали Кабояши Кийошика як колишнього військового і мілітарно налаштованого японця. Зображення військових, військових сутичок на суходолі і на морі посіло помітне місце у його творчості. При цьому він щиро оспівував військові чесноти японської армії і флоту, військових як носіїв ще феодальних чеснот, що йшли ще від самураїв, що зробили війну бажаним фахом і єдиною справою, заради котрої вони жили і діяли.

Модернізація Японії супроводжувалась швидким розвитком газет і журналів. В свою чергу це викликало попит на художників і ілюстраторів. Одним з таких ілюстраторів і став Кобаясі Кийошика, котрий обслуговував низку періодичних видань.

Зрозуміло, що митець стояв на позиціях японського патріотизма, котрий тоді розуміли як прихильність до імператора і схвалення мілітаризму. Серед творів художника чимало зразків зі сценами перемог японських вояків спочатку у японо-китайській війні, потім і російсько-японській війні. Новітні теми були вирішені в стилістиці старовинної японської графіки укійо-е з висвітленими фарбами, з розподілом на три частини тощо.

В останні роки він відійшов від швидких вимог праці для періодичних видань і зосередився на живопису. Він не став заможним художником і навіть якийсь час його дружина торгувала віялами і поштівками, аби підтримати фінанси родини. Дружина художника померла 1912 року. Хворів і сам художник. Для лікування ревматизму він відвідував один з японських курортів у Мацумото. Художник помер 28 листопада 1915 року у власному будинку у місті Токіо.

У родині художника було дві доньки.

• 
  Кобаясі Кийошика. «Ігри з японським паперовим ліхтарем», 1877 р.
• 
  Кобаясі Кийошика. «Міст Шін-Охаши у Токіо під дощем», 1876 р.
• 
  Кобаясі Кийошика. «Пожежа у Ріогоку», 1881 р.
• 
  Кобаясі Кийошика. «Гора Цукуба біля річки Хітачі», 1897 р.

• Sakai, Tadayasu (1978). Kaika no ukiyoeshi Kiyochika 開化の浮世絵師 清親 [Kiyochika, artist of Meiji-period modernization]. Serika Shobō. OCLC 23339701.
• https://books.google.com.ua/books?id=hRnSXwAACAAJ&redir_esc=y [Архівовано 15 Вересня 2016 у Wayback Machine.] (William Harry Samonides. «Kobayashi Kiyochika: An Ukiyo-e Artist of the Meiji Period». Harvard College.)
• Smith, Henry DeWitt; Tai, Susan (1988). Kiyochika, artist of Meiji Japan. Santa Barbara Museum of Art. ISBN 978-0-89951-073-6.