Юрій Аркадійович Клячко
рос. Юрий Аркадьевич Клячко
Народився	5 жовтня 1910(1910-10-05)[1]  Антверпен, Бельгія
Помер	5 липня 2004(2004-07-05)  (93 роки) Москва, Росія
Поховання	Нове Донське кладовище
Країна	СРСР→ Росія
Діяльність	хімік
Alma mater	Московський державний технічний університет імені Баумана
Галузь	аналітична і фізична хімія
Заклад	Московський державний університет харчових виробництвd
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор хімічних наук
Партія	КПРС
Нагороди

Юрій (Юстин) Аркадійович Клячко́ (рос. Юрий Аркадьевич Клячко; нар. 5 жовтня 1910(19101005), Антверпен — пом. 5 липня 2004, Москва) — радянський вчений в області аналітичної і фіхичної хімії, аналітики і технології вин. Доктор хімічних наук з 1939 року, професор з 1940 року. Заслужений діяч науки і техніки РРФСР.

Народився 5 жовтня 1910 року в місті Антверпені (Бельгія), у сім'ї російських політичних емігрантів, які брали участь у революції 1905 року в Росії. Його родина повернулась до Росії перед початком Першої світової війни^[2].

У 1931 році закінчив хімічний факультет Московського вищого технічного училища імені М. Е. Баумана. У 1931—1932 роках — заступник завідувача кафедри технічних дисциплін Московського планового інституту, в 1932—1939 роках — начальник фізико-хімічної лабораторії Московського металообробного заводу Міністерства оборонної промисловості, у 1936—1937 роках — учений фахівець Інституту загальної та неорганічної хімії Академія наук СРСР. 1935 року закінчив ад'юнктуру у Військово-хімічній академії. Захистив кандидатську дисертацію в області колоїдної хімії. 1939 року захистив докторську дисертацію по аналітичній хімії^[2]. Член ВКП(б) з 1939 року.

З 1940 року заступник начальника, а у 1941—1942 роках — начальник Військової академії хімічного захисту. Учасник Другої світової війни. Інженер-полковник. Організував із складу академії батальйон і був начальником бойової ділянки на близьких підступах до Москви. Під його керівництвом була розгорнута робота по створенні нових засобів хімічної оборони, тому числі по димах, антидотах, вогневих засобах^[3]. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги»^[4].

У 1944—1963 роках — начальник лабораторії неметалевих і газових включень ЦНДІ чорної металургії, в 1948—1950 роках — завідувач кафедрою фізичної хімії Всесоюзного заочного індустріального інституту. З 1963 року і до кінця життя — професор і завідувач заснованої ним кафедри аналітичної хімії Всесоюзного заочного інституту харчової промисловості (Московської державної технологічної академії)^[2].

Помер в Москві 5 липня 2004 року. Похований на Донському кладовищі^[5].

Автор і керівник ряду наукових робіт по застосуванню синтетичних високомолекулярних флокулянтів у виноробстві, по клатратній теорії стану діоксиду вуглецю в шампанському, методам аналізу біополімерів в винах і соках, аналізу осаду і залишкових вмістів флокулянтів в винах, електрохімічних і хроматографічних методів аналізу вин, соків, коньяків і шампанського. Автор кількох навчальних посібників з аналітичної хімії, 30 винаходів по технології і методам аналізу, 1235 наукових публікацій, в тому числі 4-х монографій. Серед робіт:

• Катионный флокулянт для оклейки и стабилизации вин. — Виноделие и виноградарство СССР, 1969, № 8 (у співавторстві);
• Теоретические основы современного качественного анализа. — Москва, 1978 (у співавторстві з Ю. С. Ляліковим^[6]).

• Энциклопедия виноградарства / гл. ред. А. И. Тимуш. — Кишинев : Гл. ред. Молдавской Советской Энциклопедии, 1986.(рос.)