Розпочав професіональну кар'єру 1982 року в «Ередіано», команді з рідного для нього міста. За 11 років, проведених у клубі, з 99 забитими м'ячами гравець став найкращим бомбардиром за всю його історію, а також найкращим бомбардиром чемпіонату Коста-Рики 1987 року й двічі — чемпіоном країни.
У 1992 році Хара перейшов в «Алахуеленсе», кольори якого захищав два роки. Наступні 6 місяців провів у колумбійському клубі «Атлетіко Букараманга», а потім повернувся в «Ередіано». Наступні роки грав також за сальвадорську «Альянсу»[1], та костариканські «Гуанкастеку» і «Кармеліту», але після отриманої в 1996 році серйозної травми коліна змушений був завершити кар'єру футболіста.
Кар'єра в збірній
Дебют за збірну Коста-Рики відбувся в 1983 році; всього ж за національну команду провів 46 поєдинків, відзначився 11-ма голами[2]. У 1990 році увійшов до складу збірної для участі на чемпіонаті світу в Італії, де відіграв всі 4 поєдинки своєї команди, але забити м'яч на мундіалі так і не вдалося.
У 1991 році в складі своєї збірної став володарем Кубка націй Центральної Америки та найкращим бомбардиром турніру[3], а також брав участь в Золотому кубку КОНКАКАФ, де костариканці зайняли 4 місце[4].
Останній матч у футболці національної команди провів проти збірної Саудівської Аравії 17 грудня 1994 року.
Кар'єра тренера
По завершенні кар'єри гравця розпочав тренерську діяльність. У січні 2010 року став головним тренером «Саграда Фамільї»[1]. У грудні 2012 року подав у відставку з посади головного тренера «Ередіано» через 4 місяці після приходи на свою посаду.
Особисте життя
Брат, Джованні Хара, зіграв 422 матчі за «Ередіано»[5] та виступав за національну збірну Коста-Рики.
.svg){kind=small}
