Каунаський залізничний (Зелений) міст (лит.Kauno geležinkelio (Žaliasis) tiltas) — залізничний міст через річку Німан у Каунасі, Литва. Поєднує центральну частину міста з районом Нижня Фреда. Вище за течією знаходиться Панемунський міст, нижче за течією — міст Чюрльоніса. Міст включено до Реєстру культурних цінностей Литовської Республіки, які охороняються державою (код 22215)[2]. Один із найбільших мостів Литви[3].
Автором проекту був інженер Сезанн (лит.Cézanne)[5][6]. Будівництво велося з квітня 1859 року по 4 лютого 1862 року французькою компанією Ernest Goüin et compagnie. Металеві частини мосту були виготовлені у Франції, а потім доставлені кораблем до Каунаса[7][2]. Ферми середнього прольоту збиралися в майстернях на лівому березі й потім, за допомогою понтонів і гідравлічних домкратів, монтувалися на опори[8]. Решта ферм збиралися на місці за допомогою риштувань[9]. 21 листопада 1861 року було змонтовано останню ферму. Для будівництва конструкцій мосту було використано 2025 т сталі і 2130 т чавуну. Загальна вартість будівництва склала 904 тис. рублів. Перший поїзд перетнув міст 27 лютого 1862 року[6][10].
Проміжні опори складалися з чавунних колон, шириною вгорі 3,22 м, а знизу 3,50 м, зібраних з окремих, з'єднаних між собою болтами чавунних частин[5]. Під час робіт із занурення опор загинув один робітник[8]. Після занурення опори були заповнені гідравлічним бетоном. 2 колони підтримували основну частину споруди, інші дві служили основою для льодорізів із чавуну та заліза[11].
Схема споруджених прольотів: крайні прольоти по 71,48 м, середні — по 78,52 м і два додаткові берегові прольоти довжиною 10,7 м кожен[12]. Висота ферм становила 6,75 м, ширина — 8 м[13][9].
В ніч з 17 на 18 серпня 1915 року два центральних прольоти мосту були підірвані відступаючими російськими військами. Натомість, німці побудовали тимчасовий понтонний міст. У листопаді того ж року силами російських військовополонених і німецьких військових почалося відновлення постійного мосту. Крайні прольоти були укріплені параболічними фермами[14]. 14 квітня 1916 року міст був урочисто відкритий у присутності П.Гінденбурга, Е.Людендорфа та інших німецьких воєначальників[15]. Новий міст отримав офіційну назву Reichsbrücke[14]. У перший рік після ремонту міст був пофарбований свинцево-зеленою фарбою, внаслідок чого отримав назву Зелений залізничний міст[2].
У міжвоєнний період, коли через Німан існував тільки один міст, даний залізничний міст також використовувався в якості автомобільного. Між залізничними коліями було облаштовано смугу для руху гужового транспорту, велосипедистів та автомобілів. Рух вантажівок та автобусів мостом було заборонено[2][14][3].
24 червня 1941 року міст був підірваний за наказом генерала Івана Шльоміна. Восени того ж року він був відновлений німцями. Параболічні ферми були замінені на прямокутні. У такому вигляді міст функціонував до літа 1944 року, коли відступаючі німецькі війська знову його підірвали.
Існуюча на даний час споруда побудована в 1945—1948 роках інженерними військами СРСР[16]. У 1961 році на мосту були облаштовані пішохідні тротуари[3].
У 1996 році міст був внесений до Реєстру культурних цінностей Литви[2]. У 2002 році, після відкриття мосту Чюрльоніса, розташованого на відстані менш ніж 100 м нижче за течією, пішохідний рух залізничним мостом було закрито.
У 2014 році компанією UAB «Švykai» проведено капітальний ремонт мосту. В ході робіт було виконано ремонт та антикорозійний захист металоконструкцій, ремонт залізобетонних конструкцій опор. Роботи проводилися без закриття руху через міст[17].
Конструкція
Міст металевий, складається із восьми прольотів. Частина конструкцій, які розташовані над поверхнею води, перекривається балочними фермами з паралельними поясами. Бічні прольоти — металеві, клепані, двотаврові балки. Опори монолітні, залізобетонні. Загальна довжина мосту складає 360 м, ширина — 10,35 м[2].
Міст двоколійний, призначений для руху залізничного транспорту. Пішохідний рух через міст заборонено.
↑ абвгдеGeležinkelio tiltas. Kultūrosvertybių registras(лит.). Kultūros paveldo departamentas prie Kultūros ministerijos. Архів оригіналу за 19 листопада 2016.
↑A. Fokas. Kauno tiltai: Geležinkelio // Kauno tiesa. — 1968. — Число 09. — Июнь.
↑Смесь // Журнал Главного управления путей сообщения и публичных зданий. — СПб., 1862. — № 1 (январь и февраль). — С. 52.
↑Николаи Л. Ф. Краткие исторические данные о развитии мостового дела в России. — СПб., 1898. — С. 113.
↑Эрдберг. Описание работ железного моста через реку Неман в Ковно // Журнал Главного управления путей сообщения и публичных зданий. — СПб., 1865. — № 1.
↑Hindenburgo „muterė“ Kaune // Bangos. — Kaunas, 1932. — № 37 (30 грудня). — С. 922—923. Архівовано з джерела 24 січня 2021. Процитовано 20 травня 2020.(лит.)
