У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Пелчинська.
Катажина Пелчинська-Наленч (пол. Katarzyna Pełczyńska-Nałęcz, народилась 26 жовтня 1970 в Варшаві[1]) — посол Польщі в Росії з 13 серпня 2014 року до 31 липня 2016[2], перша жінка на цій посаді з моменту встановлення дипломатичних зв'язків між Польщою і Росією[3]. Раніше займала посаду заступника Міністра закордонних справ Польщі. З 2020 року є керівником аналітичного центру Інституту Стратегії 2050, з 2023 року міністр фінансів та регіональної політики в третьому уряді Дональда Туска.
Біографія
У 1994 році закінчила Інститут соціології Варшавського університету[4], отримавши ступінь магістра соціології. У 1999 році в Інституті філософії і соціології при Польської академії наук захистила докторську роботу на тему «Польська політична активність в 1989-1995 роках» (пол. Aktywność polityczna Polaków 1989-1995). Була там в аспірантурі аж до 2003 року.
У 1992-1995 роках і 1999-2012 роках працювала в варшавському Центрі східних досліджень, в якому пройшла шлях від експерта до начальника Російського відділу і заступника директора. З 2011 по 2012 роки була представником Центру в Брюсселі і координатором спільних проектів з Французьким інститутом міжнародних справ. Є автором кількох наукових праць, присвячених аналізу відносин на пострадянському просторі, суспільно-політичної ситуації в Росії і країнах Східної Європи, а також політиці ЄС стосовно вище згаданих країн.
З 2008 по 2012 роки була в складі Російсько-польської групи зі складних питань, з 2009 по 2010 роки - член Керівного комітету Форуму громадянського суспільства при Центрі східних досліджень. З січня 2012 року[5] по липень 2014 року[6] працювала в Міністерстві закордонних справ, займаючи посаду заступника.
На посаду посла в Російській Федерації Катажина Пелчиньска-Наленч була призначена указом Президента Польщі 13 серпня 2014 року, в Москві офіційно представлена 19 листопада 2014[7]. На посаді нового посла виступила із закликом якомога швидше повернути уламки Ту-154, який розбився в катастрофі під Смоленськом[8]. Також її стараннями почав діяти безвізовий режим між Калінінградською областю та польськими регіонами, що межують з нею[9].
Знята з посади посла з 31 липня 2016[10]. У тому ж році стала директором програми Відкритого європейського Фонду імені Стефана Баторія.
У 2020 році вона була включена до виборчого штабу кандидата на президентських виборах Шимона Головні. Після виборів вона стала керівником аналітичного центру Інституту Стратегії 2050, який підтримує громадський рух та політичну партію Польща 2050[11].
Сім'я
Заміжня, має трьох дітей.
Нагороди
Наукові роботи
- Dokąd sięgają granice Zachodu? Rosyjsko-polskie konflikty strategiczne 1990–2010, OSW, Warszawa, marzec 2010
- Abchazja, Osetia Południowa, Górski Karabach: rozmrożone konflikty pomiędzy Rosją a Zachodem, OSW, Warszawa, lipiec 2008
- Ekspansja Gazpromu w UE – kooperacja czy dominacja, OSW, Warszawa, kwiecień 2008
Примітка
Посилання