Кароліна Луїза народилась 18 липня 1786 року у Веймарі. Вона була третьою з виживших дітей герцога Саксен-Веймарського й Саксен-Ейзенахського Карла Августа та його дружини Луїзи Августи Гессен-Дармштадтської. Мала старшого брата Карла Фрідріха, сестра Луїза Августа померла до її народження. За шість років у неї з'явився молодший брат Карл Бернхард.
Портрет Кароліни з братами, 1798, Веймарський замок
Матір ставилася до дітей прохолодно, втім, всі вони отримали бездоганну освіту. Гувернанткою принцеси була Генрієтта фон Кнебель, релігійним вихованням займався філософ Йоганн-Готфрід Гердер. У 1807 році Йоганн Вольфганг фон Гете, який працював при дворі її батька, присвятив Кароліні Луїзі «Путівник, розважальний і втішний буклет» з 88 пейзажами, написаними ним власноруч.
У 23 роки Кароліна Луїза одружилася із 32-річним спадкоємним принцом Мекленбург-ШверінаФрідріхом Людвігом. Наречений був удівцем і мав двох малолітніх дітей. Граф Ростопчин змальовував його словами: «Принц —пан манірний, по суті простакуватий і неосвічений, але добрий малий».[1] Весілля відбулося 1 липня 1810 у Веймарі. У пари склалися прекрасні відносини. Аби зробити приємне новій дружині, Фрідріх Людвіг перейменував гостьовий будинок палацу Людвігслюст на готель де Веймар.[2]
До Мекленбург-Шверіна Кароліна Луїза привнесла дух Веймару. У шлюбі вона продовжила листуватися із відомими веймарцями, у тому числі, Шарлоттою фон Ленгефельд, приймала численних гостей з батьківщини.[3]
У пари народилося троє спільних дітей:
Альберт (1812—1834) — помер у 22 роки бездітним та неодруженим;
Олена Луїза (1814—1858) — дружина герцога Орлеанського Фердинанда Філіпа, мала двох синів;
Магнус (1815—1816) — прожив 1 рік.
Після народження молодшого сина Кароліна Луїза так і не видужала. Вона померла від анорексії після тривалої хвороби у січні 1816 року, запропонувавши перед смертю чоловікові одружитися з її старшою кузиною Августою Гессен-Гомбурзькою.[3] Гете написав з приводу її кончини «An dem öden Strand des Lebens».[4] Похована у мавзолеї Олени Павлівни в Людвігслюсті.[5]
Нагороди
Орден Святої Катерини 1 ступеня (Російська імперія), (6 травня 1806).
Титули
18 липня 1786—1 липня 1810 — Її Світлість Принцеса Кароліна Саксен-Веймар-Ейзенахська;
1 липня 1810—20 січня 1816 — Її Високість Спадкоємна Велика Герцогиня Мекленбург-Шверіна.
↑Скуратовська М. Анніна С. Прокоф'єва О. Принцессы Романовы: царские дочери. издательство «БХВ-Петербург». 2016 — Глава «Великая княжна Елена Павловна, герцогиня Мекленбург-Шверинская» [1][недоступне посилання](рос.)
Paule Marquise d' Harcourt: Die Herzogin von Orleans Helene von Mecklenburg-Schwerin: Ein Lebensbild, Berlin 1859, стор. 9
Gotthilf Heinrich von Schubert: Erinnerungen aus dem Leben Ihrer königlichen Hoheit Helene Louise Herzogin von Orleans, München 1860, стор. 6
Charlotte von Schiller: Briefwechsel mit der Prinzessin Karoline Louise von Sachsen Weimar in: Charlotte von Schiller und ihre Freunde, Bd. 1, Stuttgart 1860, стор. 535
.svg){kind=small}
@Schloss_Tiefurt.JPG)
