Болівійський метис, народився в Окурі (департамент Потосі, Болівія) у 1816 році, під час передсмертних мук періоду намісництва.
Отримав хорошу освіту — початкову в рідному місті, потім переїхав у Оруро, де продовжив навчання. Уже в семінарії Сан-Крістобаль (Сукре) він закінчив студії права і теології, зрештою отримавши ступінь доктора теології.
У 1845 році він був висвячений на священика і працював помічником парафіяльного священика в різних церквах єпархії Чукісака (колишня назва міста Сукре), місцевості з переважанням корінного населення, причому з крайнім рівнем відсталості.
Через 9 років, у 1854 році, К. Ф. Бельтран досяг посади парафіяльного священика, яку обіймав до самої смерті в різних місцях цього ж регіону.
Місно співпрацював з античилійським урядом Іларіона Даси (1840-1894) як член Установчих зборів і заступник депутата від своєї провінції.
У 1872 році Карлос Феліпе Бельтран спеціально придбав типографію у США з відкарбованими шрифтами для публікації своїх досліджень про мови кечуа та аймара.
Помер 1898 року в Оруро (нині Уруру).
З доробку
Карлос Феліпе Бельтран є автором віршів як іспанською, так і кечуа мовою. Кечуанська поезія Бельтрана відмінна від народної, носить явні ознаки індивідуального стилю.[1]
Окрім поетичних творів про важке становище корінних народів Болівії, Бельтран залишив по собі велику кількість досліджень їхніх мов: кечуа та аймара.