PROFILPELAJAR.COM

Карл Гілті
Карл Гілті
нім. Carl Hilty
Народився	28 лютого 1833; Werdenbergd, Санкт-Галлен, Швейцарія
Помер	12 жовтня 1909 (76 років); Кларанd, Монтре, Швейцарія
Поховання	Бремгартенський цвинтарd
Країна	Швейцарія
Діяльність	суддя, філософ, викладач університету, політик, суфражистка, історик, богослов
Alma mater	Göttingen University Faculty of Lawd (1853) і Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла (1854)
Науковий ступінь	доктор юридичних наук[d] (1854)
Знання мов	німецька, швейцарський діалект, французька і англійська
Заклад	Бернський університет
Членство	Інститут міжнародного права
Посада	Member of the Swiss National Councild
Партія	Free Democratic Party of Switzerlandd
Конфесія	протестантизм
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Карл Гілті (нар. 28 лютого 1833 року в Грабах — пом. 12 жовтня 1909 року в Монтре)^[6] — швейцарський філософ, письменник, історик і політичний діяч.

Біографія

Гілті народився в містечку Верденберґ у кантоні Санкт-Галлен на північному сході Швейцарії. Його батьком був лікар Йоганн Ульріх Хілті, який практикував у місті Чур, столиці східного кантону Гризони. Його родина століттями мешкала у Верденберзі, а 1835 року він придбав на аукціоні зруйнований замок Верденберг.^[7] Мати Карла Хілті, Елізабет (уроджена Кіліас), походила з Чура і була донькою колишнього полкового лікаря французької армії. Вона померла 1847 року.^[8]

Після навчання в Курі, Геттінгені та Гейдельберзі, де він отримав ступінь доктора права 1854 року, він став юристом, а потім присвятив себе історії та філософії Швейцарії.

1857 року, після заручин, що тривали лише кілька місяців, Гілті одружився з Йоганною Ґаертнер, яка походила з родини прусських учених-юристів. Її батько Густав, який помер 1842 року, був професором права в Боннському університеті. Її мати Марі Сімон, яка народилася в Бреслау як дочка судді й колишня голова Прусської екзаменаційної комісії юристів, написала й опублікувала політичний роман про німецькі революції 1848-1849 років. Як і її брат Генріх Сімон, який був відомим членом Франкфуртського парламенту, вона, очевидно, мусила рятуватися від антидемократичних і антиліберальних репресій у реакційну епоху після придушення революцій і приєдналася до нього в його швейцарському вигнанні. Хрещеним батьком Йоганни був націоналістичний і продемократичний письменник Ернст Моріц Арндт, який також був членом Франкфуртського парламенту.^[9]

1872 року він став членом Великої міської ради міста Чур.^[10] Призначений професором конституційного права в Бернському університеті в 1874 році, Хілті був речником за права жінок обирати й бути обраними. Гілті стверджував, що Швейцарія, як національна держава, що складається з кількох національностей і мов, має унікальну місію продемонструвати, що вона може вийти за рамки племінних тенденцій.^[11]

1890 року він був обраний до Національної ради, де працював до самої смерті.

Публікації

Серед його численних публікацій — Theoretiker und Idealisten in der Demokratie 1868 року та Les Constitutions fédérales de la Confédération suisse, спочатку опублікований 1891 року, потім перевиданий 1991 року, а також Das Glück, опублікований 1891 року та перевиданий 1897 та 1901 років.

Роботи Гілті вплинули на мислення Вільяма Джеймса.^[12]

Академічні:

Theoretiker und Idealisten der Demokratie (Теоретики та ідеалісти демократії), Берн, 1868
Ideen und Ideale schweizerischer Politik (Ідеї та ідеали швейцарської політики), Берн, 1875
Vorlesungen über die Politik der Eidgenossenschaft (Лекції про політичну систему Швейцарії), Берн, 1879
Ueber die Wiedereinfuhrung der Todesstrafe (Про смертну кару), Берн, 1879
Die Neutralität der Schweiz in ihrer heutigen Auffassung (Нейтралітет Швейцарії), Берн, 1889
Das Referendum im schweizerischen Staatsrecht (Референдум у Швейцарії), Архів публічного права, 1887
Der Burenkrieg (Бурська війна), Берн, 1900.