PROFILPELAJAR.COM

село Калинівка
Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Коростенський район
Тер. громада	Народицька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA18060150250065345
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	1687
Населення	30
Площа	2,865 км²
Густота населення	10,47 осіб/км²
Поштовий індекс	11444
Географічні дані
Географічні координати	51°01′19″ пн. ш. 29°05′14″ сх. д.H G O
Середня висота; над рівнем моря	164 м
Місцева влада
Адреса ради	вул. Свято-Миколаївська, 175, смт Народичі, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11401
Карта
	Калинівка
	Калинівка
Мапа

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Калинівка.

Кали́нівка (МФА: [kɐˈɫɪɲiu̯kɐ] ( прослухати)) — село в Україні, у Народицькій селищній територіальній громаді Коростенського району Житомирської області. Населення становить 30 осіб.

Історія

Вперше згадується як містечко Калинівка в Овруцькій гродській книзі від 15 вересня 1632 року як власність Овруцької єзуїтської колегії разом з Савлуками, Ксаверовим, Ігнатполем.

1687 рік — село Калиновка, какъ имѣніе Ксаверово-Овручской іезуитской коллегіи, упоминается въ актѣ отъ 1687 года 25 іюня, — въ жалобѣ іезуитовъ этой коллегіи на козацкаго полковника Данила едоровича о томъ, что онъ позволилъ козакамъ своего полка брать незаконныя контрибуціи притѣснять крестьянъ въ имѣніяхъ іезуитской коллегіи, — въ томъ числѣ и въ с. Калиновкѣ. При этом въ с. Калиновкѣ Волошинъ Грегорашко, сотникъ козакъ изъ сотни Кирейковской, потребовалъ у крестьянина Іоахима — меду и, когда тотъ не далъ его, — убилъ поросенка (podsvinka) и выбросилъ его за заборъ для собакъ, а самого крестьянина и его жену изувѣчилъ; въ пользу этого сотника — съ каждого дыму должны были давать по чвертки — жита на винокуреніе и куницу, или — деньгами въ соотвѣтствующемъ размѣрѣ.^[1]
XVI-XVII століття — це поселення позначене в атласі «Землі Руські» Речі Посполитої періоду XVI—XVII століть з назвою — «Kalinówka» (польск.).^[2]
1694 рік — село Калиновка, как имѣніе Ксаверово-Овручской іезуитской коллегіи, упоминается въ актѣ отъ 1694 года 2 августа, — въ жалобѣ от имени этой коллегіи на козацкаго полковника Ярему Гладкаго — о томъ, что козаки его полка отъ крестьянъ селъ Базара, Калиновки и Игнатополя, принадлежащихъ этой коллегіи, брали контрибуцію и причиняли в нихъ крестянамъ побои, а ихъ женамъ насиліе.^[1]
1697 рік — село Калиновка, упоминается въ актѣ отъ 1697 года 3 октября, — въ жалобѣ Житомир. стольника, судіи кантуроваго Кіевскаго воеводства Ремигіана Сурина на козацкого полковника Семена Палѣя — о томъ, что, когда Суринъ отправился въ м. Кухары (Кіев. губ.) по обязанностямъ службы, то на обратномъ пути — въ с. Калиновкѣ, напалъ на него сотникъ полка Палѣя — Цваль съ другими козаками; они Сурина и его слугъ избили и ограбили, держали подъ арестомъ, бывшіе съ нимъ документы разбросали и объявили, дабы впредь «Ляхи» не ѣздили судить, потому что въ этой мѣсности долженъ имѣть силу судъ козацкій. «Бейте ляховъ, бейте! Нехай не ѣздятъ на суды, нашъ тутъ козацкій судъ», приговаривалъ Цвиль.^[1]
1750 рік — село Калиновка, упоминается въ актѣ отъ 1750 года 20 октября, — въ показаніяхъ, отобранныхъ въ Кіевскомъ городскомъ судѣ отъ ватажки гайдамацкаго Ивана Подоляки, заключающихъ подробности о гайдамацкихъ походахъ, кои были подъ начальствомъ Подоляки, при чемъ тамъ замѣчено, что Подоляка и его банда изъ Базара «пошли до Калиновки, въ Калинѣвцѣ жида збили и коваля, огурковъ и хлѣба набравши и взявши старосту и Петра Сергиенка сторожа, пошли до Обиходовъ».^[1]
1846-63 роки — в селі Калинівка стояв господський (панський) двір.^[3]
1859 рік — «Калиновка» — село поміщицьке. Перебуває в межах Овручського повіту (уѣзда) Волинської губернії. Відноситься до 1 стану. Знаходиться при річці «Каменка», на відстані від повітового міста 50 верст, від стану — 25 верст. Має:

                        - 54 двори 
                        де проживає: 
                        - чоловіків - 205,
                        - жінок - 186, 
                        - всього жителів - 391.

В селі стоїть дерев'яна православна церква.^[4]

1860 рік — «село Калиновка» знаходиться при струмку … «Каменка». Православна громада дєрєвни приписана до Калинівського Покровського приходу. Число прихожан: — чоловічої статі — 193,

                        - жіночої статі - 196, 
                        - всього - 389 прихожан.

Всі прихожани племені древлянського. Прихожани належать до:

                        - відомства поміщицького: чоловічої статі - 190,  жіночої статі - 185;
                        - відомства військового: чоловічої статі - 3,  жіночої статі -  11.

(Дані по Калинівському Покровському приходу).^[5]

до 1861 року жителі села Калинівка були кріпаками. Село належало панам Загурським.^[6]
1866 рік — «Калиновка» — село приватного володіння. Знаходиться при притоці без назви, на відстані від повітового міста — 50 верст, від стану — 25 верст.

                        Має 60 дворів де проживає: 
                        - чоловіків - 215, 
                        - жінок - 207, 
                        - всього жителів - 422. 
                        Зокрема: 
                        - православних: чоловіків - 202,  жінок - 192;
                        - римо-католиків: чоловіків - 8,  жінок - 8;
                        - євреїв: чоловіків - 6,   жінок - 7.

Село має деревяну православну церкву. (Дані з Списку населених місцевостей 1 стану Овручського повіту (уѣзда) Волинської губернії 1866 року).^[7]

1885 рік — «Калиновка» — село колишнє власницьке Базарської волості Овручського повіту (уѣзда) Волинської губернії. Має:

                        - 64 двори, 
                        де проживає 563 жителя.

В селі стоїть православна церква та заїжджий двір.^[8]

1887 рік — село Калинівка перебувала в межах Нововороб'ївської волості.^[9]
1888 рік — с. Калиновка, волости Базарской, отъ Житомира 110 в., отъ Овруча 50 вер., отъ ближ. жел.дор. ст. Кіева 128 вер., отъ ближ. пошт. ст. Овруча 50 вер., отъ ближ. прих. Ксаверова 8 в. и Любарки 7 в. Приход 7 кл. Церковь во имя Покрова Пр. Богородицы. Построена въ 1883 г. на средства прихожанъ съ пособіем отъ казны въ количествѣ 1,000 руб. Деревянная, на кам. фунд. Копіи метр. книгъ хранятся съ 1833 г., а испов. вѣд. съ 1862 г. Есть церк. приход. школа. Приписная дер. Слобода-Вислоцкая въ 4 в. Дворовъ 126 3/4, прихож. 1,020 д. об.п. Свящ. Александръ Ив. Романовский (съ 1877 г) и псал. Михаилъ Григор. Гречина (съ 1858 г).^[1]
1906 рік — село «Калиновка» перебуває в межах Базарської волості, має

                         - 180 дворів, 
                         де проживає 1236 жителів чоловічої та жіночої статі.

Відноситься до 1 стану. Поштова адреса — «г. Овручъ».^[10]

на 1 грудня 1910 року село «Калиновка» перебуває в межах Овручського повіту (уѣзда) Базарської волості, має:

                         - 223 двори, 
                         де проживє 1369 жителів чоловічої та жіночої статі. 
                         Найближчі станції: 
                         - залізнична - "Малинъ" - 30 верст; 
                         - поштова - "Базаръ" - 8 верст; 
                         - телеграфна - "Малинъ" - 32 версти.^[11]

1913 рік — в «д. Калиновка» найбагатші землевласники володіли землями:

                         - Бергеръ Бол. Стан. мав 639 д. землі.
                         - Загурській Эд. Ад. - 639 д. землі.
                         - Бехталовская Елиз. Варфол. - 639 д. землі.^[12]

1941 рік — село Калинівка перебуває в межах Базарського району, має:

                         - 324 двори 
                         в яких проживає 
                         - 1296 мешканців. 
                         З них 
                         - чоловічої статі - 545, 
                         - жіночої статі - 751.^[13]

•1991 рік — Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 23 липня 1991 року село було внесене до переліку населених пунктів, що підлягають обов'язковому відселенню внаслідок радіоактивного забруднення після аварії на Чорнобильській АЕС. Більшість мешканців села залишили його, тепер у селі проживає усього декілька родин.

До 16 листопада 1994 року село входило до складу Калинівської сільської ради Народицького району Житомирської області^[14].

До 27 грудня 1996 року — село Любарської сільської ради Народицького району Житомирської області^[15].

До 24 травня 2007 року село входило до складу Розсохівської сільської ради Народицького району Житомирської області^[16].

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д Н. И. Теодоровичъ, Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской Епархіи, Почаевъ 1888 г. Томъ 1. С.326-327.
↑ Атлас «Землі Руські» Речі Посполитої періоду XVI—XVII століть з історичного атласу Речі Посполитої / Під ред. О. Яблонського. — Варшава-Відень: Краківська академія наук, 1899—1904. — С.8.
↑ Военно-топографическая карта западной части Российской империи / Под ред. Ф. Ф. Шуберта. — С.-Петербург: Военно-топографическое депо, 1867. — С. ХХІ-7.
↑ Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II [Дело] : 1859г. — 1859. — 808 л.. — (Фонд Центрального статистического комитета МВД. Опись № 4). Место хранения оригинала: РГИА. Ф.1290. Оп.4. Д.89. С.238.
↑ Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II [Дело] : 1859г. — 1859. — 808 л.. — (Фонд Центрального статистического комитета МВД. Опись № 4). Место хранения оригинала: РГИА. Ф.1290. Оп.4. Д.89. С.364.
↑ А. П. Зарицький. Поліська Калинівка. Погляд скрізь століття. Київ 2008. С.12.С.22.
↑ Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II [Дело] : 1859г. — 1859. — 808 л.. — (Фонд Центрального статистического комитета МВД. Опись № 4). Место хранения оригинала: РГИА. Ф.1290. Оп.4. Д.89. С.278.
↑ Волости и важнѣйшія селенія Европ. Россіи. Вып.3. Губерніи малороссійскія и югозападнія. — Санктпетербургъ: 1885г. С.229.
↑ Список населенных мест Волынской губернии. Житомир, 1887г. С.167.
↑ Список населенных мест Волынской губернии / Волынский губ. стат. комитет. — Житомир: Волынская губ. тип., 1906. — С.160.
↑ Список населенных мест Волынской губернии / Волынский губ. стат. комитет. — Житомир: Волынская губ. тип., 1911. — С.156-157.
↑ Весь Юго-Западный край. Справочная и адресная книга по Киевской, Подольской и Волынской губерниямъ. Кіевъ. 1913г. С.840.
↑ М. Лутай. Базар, Базарський район, Малі Міньки в історії Другого Зимового походу УНР // Шляхами творення української державності: за матеріалами регіон. наук.-практ. конф. «Боротьба українського народу за державну незалежність в 1917–1921 роках (до 85-річчя Другого Зимового походу)» / Житомирська обласна державна адміністрація. — Житомир: [б. в.], 2006. — С. 156–163.
↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки (PDF). с. 88. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 9 серпня 2020.
↑ Рішення обласних рад України. https://atu.gki.com.ua/. Процитовано 9 серпня 2020.
↑ Картка постанови. Верховна Рада України. Процитовано 8 серпня 2020.