PROFILPELAJAR.COM

	Казимир Гнатов
Особисті дані
Народження	9 листопада 1929
	Крюн, Франція
Смерть	16 грудня 2010 (81 рік)
	Вує, Франція
Зріст	168 см
Вага	68 кг
Громадянство	Франція
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Національна збірна
Тренерська діяльність**
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гнатов.

Казимир Гнатов (фр. Kazimir Hnatow; 9 листопада 1929, Крюн — 16 грудня 2010, Вує) — французький футболіст українського походження, півзахисник. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Клубна кар'єра

Ранні роки

Батьки Казимира емігрували до Франції з Галичини під час першої світової війни, у досить ранньому віці. Сам Гнатов народився вже в цій країні 9 листопада 1929 року в містечку Крюн поблизу кордону з Люксембургом, де і зробив свої перші кроки в футболі.

«Мец»

До 20 років Казимир грав на аматорському рівні, поки його не запросив до «Меца» тренер цього клубу Елі Ру. Тодішній «Мец» тільки-но повернувся в еліту після сезонної перерви і шукав варіанти посилення. І Ру, який саме прийняв «гранатових», не побоявся запросити до складу новачка ліги 20-річного дебютанта. У новій команді лівий крайній форвард Гнатов провів два непоганих сезони. Саме тут він зустрів свого багаторічного партнера по атаці Франсуа Реметтера, разом з яким вони зробили вагомий внесок у досить успішні виступи свого клубу. Лівий крайній Гнатов проявив вельми непогану для свого амплуа результативність — за даними офіційного сайту «Меца», він відзначився 5 голами в першому сезоні і 6 у другому. «Мец» відразу ж після повернення в еліту фінішував на 5 місці в сезоні 1951/1952, але після відходу Елі Ру з новим тренером Емілем Руммельгардтом команда опустилася на 12 місце.

«Стад Франсе»

Влітку 1953 року Казимир Гнатов, який отримав хорошу пресу, вирішив піти в більш сильний клуб. В підсумку він перейшов з 12-го клубу чемпіонату, «Меца», до 9-го — столичного «Стад Франсе». Гнатов по ходу першого сезону відзначився забитими голами 9 разів, проте зусилля етнічного українця не підкріплювалися загальнокомандними діями. Команда Андре Грільона двічі зіграла внічию з майбутнім чемпіоном «Ліллем», але в підсумку відстала на одне очко від рятівного 15 місця і вилетіла з елітного дивізіону.

Під керівництвом Жозефа Мерсьє парижани два роки поспіль фінішували невдало в Дивізіоні 2 (13-те та 5-те місця), після чого Гнатов покинув столичний клуб.

«Анже»

Влітку 1956 року Казимир перейшов до «Анже», відгукнувшись на запрошення Вальтера Преша. Клуб, який тільки-но повернувся в еліту з другого місця в другому дивізіоні, в першому ж сезоні в кубку дістався до фіналу, де програв «Тулузі» з рахунком 3:6, причому, вже в перші півгодини вони поступалися — 0:3. Гнатов відіграв всю фінальну зустріч і по ходу сезону теж був здебільшого гравцем основи. В наступному сезоні, вже під керівництвом Моріса Блонделя, «Анже» стало четвертим у Франції.

Однак прогресу в грі «Анже» не послідувало. Ані Блондель, ані Карел Міхловський не змогли добути для команди трофеїв. А з приходом у 1962 році на посаду тренера Антоні Паскіні, Гнатов майже одразу опинився списаним, а «Анже» і взагалі вилетів до Дивізіону 2.

«Ніор»

1963 року 34-річний Гнатов відправився догравати в «Ніор», клуб південно-східної групи Дивізіону 3. Тут Казимир двічі фінішував в цій лізі п'ятим і одного разу другим, працюючи граючим тренером команди. Після цього влітку 1966 року завершив ігрову кар'єру.

Виступи за збірну

1958 року 29-річний Гнатов отримав запрошення до складу національної збірної Франції на чемпіонаті світу у Швеції. Турнір 1958 року був дуже успішним для Франції — лише у півфіналі французів зупинили майбутні чемпіони світу, бразильці, з юним Пеле у складі.

Однак Казимир Гнатов не тільки не зіграв на мундіалі, а взагалі жодного разу не вийшов на поле в офіційних матчах національної збірної Франції.

Кар'єра тренера

Після того, як 1966 року Гнатов завершив професійні виступи, він покинув і тренерську посаду в клубі, і лише в сезоні 1972—1973 року, коли його попросили повернутися до потопаючої команди, Казимир вдруге очолив «Ніор», в якому працював на посаді головного тренера до 1975 року.

Помер 16 грудня 2010 року в містечку Вує на 82-му році життя.