У 1976 вперше були проведені дві окремі Паралімпіади — літня й зимова. До 1992Зимові Паралімпійські ігри проходили того ж календарного року, що й Літні Паралімпійські ігри. Починаючи з 1994 зимові Паралімпіади проходять у проміжку між двома літніми Паралімпіадами.
МПК виділяє шість категорій інвалідності, що застосовуються як до літніх, так і зимових паралімпійських ігор. Спортсмени з однієї з цих категорій інвалідності здатні конкурувати у літніх або зимових Паралімпійських іграх, хоча і не в кожному виді спорту можна брати участь спортсменам з кожної з цих категорій інвалідності[1]:
Часткова або повна втрата щонайменше однієї кінцівки.
Церебральний параліч. Беруть участь спортсмени з ушкодженнями головного мозку: наприклад церебральний параліч, черепно-мозкова травма, інсульт або аналогічна інвалідність.
Інтелектуальна інвалідність. Спортсмени зі значним порушенням інтелектуального функціонування та пов'язаними обмеженнями поведінки.
Інвалідні візки. Спортсмени з травмами спинного мозку та іншими порушеннями, які вимагають для участі в змаганнях використання інвалідного візка.
Слабозорі. Спортсмени з порушеннями зору, починаючи від часткової втрати зору до повної сліпоти.
Інша інвалідність. Спортсмени з фізичними вадами, які не підпадають під строгі критерії однієї з перерахованих вище п'яти інших категорій, карликовість, розсіяний склероз або вроджені вади кінцівок.[1]
За офіційними даними Міжнародного паралімпійського комітету. У цій таблиці наведено 20 найкращих країн, які посідають місця за кількістю золотих, потім срібних, а потім бронзових медалей.