Виснаження ґрунту – збіднення ґрунту на поживні речовини в результаті тривалого вирощування сільськогосподарських культур за умови дефіцитного балансу поживних елементів, або взагалі без внесення будь яких добрив. Виснаження ґрунту є однією із можливих причин ґрунтовтоми і деградації ґрунтів^[1]. Виснаження запасів поживних речовин, необхідних для рослин призводить до зниження урожайності сільськогосподарських культур, зменшення біорізноманіття і загалом погіршення родючості ґрунтів. А зниження умісту багатовалентних катіонів, особливо кальцію, стає причиною погіршення структури й інших фізичних і фізико-хімічних властивостей ґрунту ^[2].

З біологічного колообігу разом з фітомасою врожаю назавжди відчужується значна кількість зольних (біофільних) елементів. Також втрата елементів живлення можлива за рахунок протікання процесів водної або вітрової ерозії. Внесення добрив, нажаль, не може повністю компенсувати ці втрати. Одним зі шляхів вирішення цієї проблеми може стати впровадження органічної системи землеробства, яка передбачає застосування сидератів і травосіяння, що дозволяє підтримувати і відтворювати родючість ґрунтів, а також сприяє вирішенню проблеми кормів у тваринництві ^[3].

Запаси поживних речовин у ґрунтах формуються за рахунок процесів вивітрювання гірських порід і мінералів материнської (ґрунтоутворювальної) породи і мінералізації рослинних решток^[4]. Від так повне виснаження ґрунту не можливе, однак це негативне деградаційне явище широко поширене серед агроценозів. Швидке вирішення проблеми виснаження ґрунту частково можливе за рахунок дотримання основних законів землеробства і повернення винесених елементів живлення у вигляді органічних і/або мінеральних добрив та меліорантів^[5].

Карти України https://geomap.land.kiev.ua/soil.html

Цифрова платформа «Нейтрального рівня деградації земель сільськогосподарського призначення» https://ismld.com.ua/

• Ґрунт
• Земельні ресурси
• Деградація ґрунтів