Затока була відкрита в 1826 році полярними дослідниками Джоном Франкліном і Джоном Річардсоном, який наніс на карту частину берегової лінії затоки. У 1850 році через затоку із заходу на схід на кораблі «Інвестігейтор» пройшла експедиція Роберта Мак-Клура, яка вперше подолала Північно-Західний прохід на кораблі і санях[3]. Протока названа на честь відомого полярного дослідника Руаля Амундсена, який досліджував затоку наприкінці своєї знаменитої подорожі по Північно-Західному проходу 1903—1905 років[4].
Географія
Узбережжя затоки Амундсена поділено між двома територіями Канади — Нунавутом і Північно-Західними територіями. Затока з'єднується на сході з протокою Долфін-енд-Юніон, на півночі — з протокою Принца Уельського. Має безліч заток і бухт — затоки Франклін і Дарнлі (материкова частина), бухти Де-Салі і Тісіджер (острів Бенкс), затоки Волкер, Мінто, Прінс-Альберт (острів Вікторія). Довжина затоки досягає 445 км, ширина — 213 км, глибина — до 285 метрів. Береги — горбиста рівнина, рослинність тундрова[5] . Більшу частину року затока вкрита кригою, від якої звільняється лише у липні, а в північній та східній частині — тільки в серпні. У затоку впадають численні річки, найбільші з яких — Гортон[6] і Горнадей. Затока входить в екосистемуморя Бофорта.
.svg){kind=small}
