Замок Нагоя завдячує своїм походженням фортеці «Вербовий двір» — ЯНагі-но-мару[2]. У 1-й половині 16 століття її звів володар східної провінції Суруґа, Імаґава Удзітіка, як форпост у західній провінції Оварі. Вважається, що ця фортеця знаходилась на території другого двору сучасного Нагойського замку. 1532 року її захопив оварійський володар Ода Нобухіде і перейменував на замок Нагоя[3].
Декілька років цей замок служив резиденцією Нобухіде, проте згодом він передав його 5-літньому синові, Оді Нобуназі. Останній перебував у ньому до 1555 року, до переносу своєї ставки у сусідній замок Кійосу. Після цього Нагойська фортеця була закинута і тривалий час пустувала.
Період Едо
Токуґава Йосінао — перший господар Нагойського замку, патріарх оварійських Токуґава
Відповідальними за будівництво було призначено п'ятеро[4], а керівниками робіт — дев'ятеро сановників[5]. Розміткою території займався Макіно Сукеуемон. Кам'яні стіни замку зводили ремісничі групи різних вельмож, а кам'яний фундамент головної башти споруджували за проектом Като Кійомаси, найдосвідченішого володаря у замковому будівництві. Зведенням самої башти керував Коборі Масакадзу, а теслярні роботи виконувала група ремісників під головуванням Накаї Масакійо[6]. На 1612 рік практично вся п'ятиповерхова головна башта, основний символ замку, була готова.
Під час будівництва відбувся перехід населення з Кійосу до Нагої. Він тривав з 1612 року, коли розпочалось будівництво призамкового містечка та роздача земельних наділів, до 1616 року, коли в замок в'їхав новий господар Токуґава Йосінао, патріарх роду оварійських Токуґава. Цей послідовний перехід отримав назву «кійоського переселення», в результаті якого Нагої переобралася велика кількість самураїв, міщан та купців. До міста також перенесли 3 синтоїстськісвятилища, 110 буддистських храмів і малу башту Кійоського замку.
Нагойський замок мав помпезний вигляд. Золоті обереги сятіхоко виблискували на даху п'ятиярусної головної башти і виднілися за десятки кілометрів від Нагої. Замок мав п'ять основних обширних дворів, в головному з яких знаходився розкішний палац для оварійського володаря та прийому сьоґунів. У 1634 році, після відвідин Нагої 3-м сьоґуном Токуґавою Іеміцу під час його поїздки до Кіото, у друговму дворі замку звели великий палац, в якому найвищий військовий лідер країни міг би зупинятися на майбутнє. Там само, у другому дворі розміщувався найбільший за тогочасними мірками японський сад — головне місце відпочинку правителів Нагої.
1891 року Нагою вразив сильний землетрус Міно-Оварі, в результаті якого постраждав головний двір Нагойського замку: вівденно-західна кутова башта та башта Тамон розвалились, а головна башта і палац зазнали серйозних пошкоджень. У 1893 році цей двір перейшов від військового міністерства під контроль міністерства Імператорського дому і отримав назву Нагойської Імператорської вілли. 1930 року статус вілли було скасовано і замок передали місту Нагоя.
Місцева влада відкрила його для публічного огляду як віллу, подаровану Імператором Японії мешканцям Нагої, і домоглася занесення старовинних будівель і кольорових настінних розписів споруди до реєстру Національних скарбів країни. На жаль ці цінності — палац основного двору, головна башта, північно-східна кутова башта, головні ворота — згоріли у пожежі 1945 року, що була спричинена цільовим бомбардуванням замку авіацією США наприкінці Другої світової війни[7].
Новітня епоха
Після війни рештки замку, за винятком третього двору були перетворені на парк «Нагойський замок». В ньому збереглися неушкодженими три башти і троє воріт, а також частина володарського саду другого двору. Також, практично весь фундамент замку, разом з ровами, балками та основами воріт залишилися у відносно гарному стані.
1959 року головна башта Нагойського замку була відреставрована на пожертви громадських організацій та мешканців Нагої. Вона стала черговим символом міста, включно з золотими сяті[8]. Від часу завершення реставраційних робіт башта працює як музей.
Після відбудови головної башти планувалося відновити палац головного двору замку, але наприкінці 1980-х років японська економіка перебувала в кризі і грошові надходження не поступали. У 2002 році громадська організація «Форум палацу головного двору», заснована у травні 1994 року, відновила збір коштів та пожертв. Через 5 років Агенція у справах культури при Міністерстві спорту, освіти та культури Японії дала дозвіл на реставрацію палацу. Роботи з його відновлення почались у 2008 році. Їх планується закінчити 2022 року. На 2010 рік реставратори мають намір відновити коридорну частину палацу, а також фрески[9].
↑Існує теорія, що головою теслярів був не Накаї Масакійо (中井正清), а Окабе Матаемон (岡部又右衛門).
↑Золоті сяті вдалося уберегти, оскільки під час війни їх зняли, щоб не слугували орієнтиром для авіації противника. Також уберегли частину настінних розписів.
↑У липні 2005 року золоті сяті, які від часу Другої світової війни зберігалися в музеї, були знову встановлені на даху головної башти.
.jpg)
