Закордонна група української соціал–демократичної робітничої партії (у 1920-ті рр. — Закордонний комітет) — група, утворена з членів Української соціал-демократичної робітничої партії, які спочатку підтримували політику Директорії УНР, але після її переорієнтації на порозуміння з Антантою та ухвали ЦК УСДРП 9 лютого 1919 рішення про відкликання з Ради народних міністрів Української Народної Республіки своїх членів — емігрували. На конференції, скликаній З.г. У.с.-д.р.п. у Відні 9–13 вересня 1919, в якій брали участь В.Винниченко, Б.Матюшенко, П.Дідушок, М.Порш, В.Левинський, В.Мазуренко, С.Вікул та ін., виявилися значні розбіжності в поглядах членів групи щодо можливого устрою української держави: від встановлення радянської форми влади до парламентаризму. На Віденській конференції було заявлено про необхідність виходу соціал-демократів з уряду Української Народної Республіки. Однак члени ЦК УСДРП, які залишалися в Україні, відкинули цю вимогу своїх віденських однопартійців, вважаючи такий крок шкідливим в умовах боротьби з денікінцями (див. Денікіна режим в Україні 1919—1920). Після конференції ліві українські соціал-демократи наприкінці 1919 вийшли із З.г. У.с.-д.р.п. й утворили Закордонну групу Української комуністичної партії.
Після поразки визвол. змагань в Україні на еміграції опинилася нова велика група членів УСДРП. Від початку 1920-х рр. З.г. У.с.-д.р.п. — Закордонний комітет УСДРП очолювали І. П. Мазепа та П.Феденко. Його лідерами були також О.Козловський, В.Матюшенко, О.Бочковський, В.Старосольський, Й.Безпалко, М.Ґалаґан. Комітет знаходився в Празі (Чехословаччина).
Закордонний комітет УСДРП разом із закордонною делегацією Української партії соціалістів-революціонерів представляв українську еміграцію в міжнародному житті.
Закордонний комітет УСДРП входив до Соціалістичного робітничого інтернаціоналу (1923), брав участь у його конгресах.
Друковані органи: «Вільна Україна» (Львів), «Соціалістична думка» (Львів–Прага, 1922–23), «Соціал-демократ» (Прага–Подєбради).
Джерела та література