17 ЗВО III-IV рівнів акредитації, з них: 4 державних, 1 приватний, 10 відокремлених структурних підрозділів (інститути, філії, центри, пункти, факультети тощо, з яких 7 державних, 3 приватних) та 2 інститути післядипломної освіти, 3 вищих навчальних заклади, яким надано статус національного. 10 ВНЗ III-IV рівнів акредитації знаходяться у м. Миколаєві;
21 заклади вищої освіти І-ІІ рівня акредитації, з них: 11 — державних, 4 — приватних, 6 — комунальних. 11 ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації знаходяться у м. Миколаєві;
4 вищих професійних училища (всі розташовані у м. Миколаєві).
В такій важкій ситуації адмірал Борис Олександрович фон Глазенап (головний командир Миколаївського порту і воєнний губернатор м. Миколаєва) висловив пропозицію про відкриття в Миколаєві вищого навчального закладу на базі «обмертвілих» корпусів адміралтейства, майстерень та інших колишніх приміщень військово-морського призначення. Новостворюваний навчальний заклад міг би також використовувати книжковий фонд перебазованої до Миколаєва Севастопольської бібліотеки, обсерваторію та приміщення морського шпиталю.
Адмірал Глазенап доводив, що власне матеріальна частина, необхідна для університету, в Миколаєві вся є готовою; і цей університет одержав би у Миколаєві навіть те, чим зазвичай університети, що відкриваються, облаштовуються з часом, — іноді через десять, двадцять років (Г. М. Ґе)[3].
Проект статуту і штатного розкладу новостворюваного університету
Урядова комісія, створена Міністерством народної освіти для вивчення реальної обстановки на місці та складання проекту Статуту і штатного розкладу новостворюваного університету, у 1862 р. направила до Санкт-Петербургу повідомлення, в якому зазначалося, що цей край і місто Миколаїв дуже потребує вищого навчального закладу і Миколаївський університет зможе успішно продовжити традиції довготривалого існування інших університетів, які пишаються і багатством, і науковими досягненнями, і славою своїх викладачів, а також вихованців.
У цьому ж 1862 р. за редакцією заступника попечителя Харківського навчального округу К.Фойгта був підготовлений проект статуту університету для Миколаєва, але в цьому проекті зазначалось, що оскільки університет у Миколаєві готував би кадри для всієї наново освоюваної території колишніх козацьких вольностей і таврійського степу, то він повинен називатися Новоросійським. У зв'язку з тим, що новостворюваний університет хотів взяти під свою опіку сам цар Олександр II, то його пропонувалося іменувати Імператорським[4].
В університеті передбачалося відкриття трьох факультетів: історико-філологічного з відділами слов'яно-російської, стародавньо-класичної й східної словесностей та історичної науки; фізико-математичного з відділами математичних, природничих наук, техніко-грономічним (із вивченням комерційної справи); юридичного із спеціалізаціями з цивільного, адміністративного та міжнародного права.
На 38 кафедрах повинні були працювати близько 150 викладачів.
Крім цього, на загальноуніверситетській кафедрі богослужіння повинні бути спеціалісти для читання на всіх факультетах церковної історії, а на юридичному факультеті — церковного законознавства. Всі викладачі вважалися б державними службовцями, яким би присвоювалися відповідні ранги.
Кожний студент повинен був сплачувати за навчання щорічно по 40 рублів. Але нужденні студенти мали право на пільги. Від сплати за навчання звільнялися б також діти професорсько-викладацького складу університету та вчителів і вихователів, які працюють у системі Міністерства народної освіти. Окрім цього, студенти-відмінники могли розраховувати на отримання щорічної стипендії в розмірі 200 рублів із державної скарбниці. Але всі стипендіати після закінчення університету мусили відпрацьовувати за розподіленням стільки, скільки років отримував стипендію.
Про пільгове навчання в Проекті Статуту університету
Так сталося, що в ході обговорення даного проекту одеські чиновники та міщани, а насамперед тодішній попечитель Одеського навчального округу М. І. Пирогов, зуміли переконати урядові кола про доцільність відкриття такого університету не в Миколаєві, а в Одесі, що й було зроблено у 1865 р.[5].
У Миколаєві ж були відкриті чоловіча гімназія з пансіоном для дітей південних слов'ян, жіноча гімназія з прогімназією, повітове та ремісниче училища і 15 шкіл грамотності.
Це не могло влаштувати адмірала Б. О. фон Глазенапа. Тому він висунув нову ініціативу про створення у Миколаєві політехнічного інституту із такими шістьма відділами (факультетами): механіко-технічним, будівельно-інженерним, суднобудівним, хіміко-технічним, гірничо-заводським та сільськогосподарським.
Цей новий проект також отримав схвалення у всьому південному краю. Багато земських установ і міських зібрань Херсонської та інших губерній висловили готовність про фінансову підтримку майбутнього політехнічного вищого навчального закладу.
↑Багмет, М. О. Становлення вищої освіти в Україні та на Миколаївщині // Наукові праці; Миколаївська філія Національного університету «Києво-Могилянська академія» (НаУКМА) ім. Петра Могили. — Миколаїв, 2000. — Т. 5. — С. 106–109. — Серія : Історія.
↑История городов и сел Украинской ССР : в 26 т. / Ин-т истории АН УССР ; гл. ред. кол. П. Т. Тронько (пред.). — К. : УСЭ, 1981. — Николаевская область [редкол.: В. А. Васильев (пред.) и др.]. — 1981. — 710 с.(рос.)
↑Ге, Г. Н. Исторический очерк столетнего существования г. Николаева при устье Ингула (1790–1890). — Николаев : Русская типо-литография, 1890. — 129 c.(рос.)
↑Проект Устава и штата Императорского Новороссийского университета в городе Николаеве. — СПб. : Типография Императорской Академии наук, 1862. — 74,[1] с. — Б. ц.(рос.)
↑Одеський державний університет імені І. І. Мечникова // Українська Радянська Енциклопедія : у 17 т. ; під ред. М. П. Бажана та ін. — Т. 10. — К. : Головна редакція «Української радянської енциклопедії», 1962. — 576 с.
↑Субтельний, О. Україна: історія. — К. : Либідь, 1994. — 736 с. — ISBN 5-325-00090-10.
↑Клименко, Л. П. Регіональні проблеми розвитку університетської системи освіти на півдні України : сб. трудов междунар. науч. конф. «Современные достижения в науке и образовании». — Натания. Израиль, 2007. — С. 5-7.
↑Храм освіти на Інгульських схилах. Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили комплексу «Києво-Могилянська академія»: Ювілейне видання до 10-ї річниці / За ред. Л. П. Клименка. — Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2006. — 384 с.
↑Шебанін, В. С. Роль аграрної освіти і науки у розвитку агропромислового комплексу Миколаївщини // Миколаївщині-65 : становлення, розвиток, перспективи : матеріали обл. наук.-практ. конф. 19 вересня 2002 р. / Миколаїв. обл.держ.адмін.; Управл. освіти і науки Миколаїв. обл. держ. адмін. — Миколаїв : Атол, 2002. — 138 с. — ISBN 966-7726-50-9.
↑Бугаєнко, Б. А. Український державний морський технічний університет / Б. А. Бугаєнко, А. Ф. Галь, Г. Ф. Романовський // Освіта на Миколаївщині у XIX–XX століттях (історичні нариси). — Миколаїв, 1997. — Т. 1. — Розд. 3. — С. 68-85.
↑Вища педагогічна освіта і наука України: історія, сьогодення та перспективи розвитку. Миколаївська область : монографія / Ред. рада вид. : В. Г. Кремень (гол.) [та ін.]; редкол. тому : В. Д. Будак (гол.) [та ін.]. — К. : Знання України, 2010. — 311 c. — Серія : Вища педагогічна освіта. — ISBN 978-966-316-281-2.
↑Нарижний, О. І. Вищі навчальні заклади та професійно-технічні училища Миколаївщини / О. І. Нарижний, І. С. Павлик : довідник. — Миколаїв: Офсет, 1998. — 40 с.
↑Фишов, Е. Они были первыми. К 70-летию НГМУ // Ленінське плем'я. — 1970, 26 ноября.(рос.)
↑Вищі навчальні заклади Миколаївщини на початок 2009/10 навчального року : стат. Бюлетень. — Миколаїв : Головне управління статистики у Миколаївській області, 2010. — 66 с.
