Зада́ча Ґурси́ — різновид крайової задачі для гіперболічних рівнянь і систем 2-го порядку з двома незалежними змінними за даними на двох характеристичних кривих, які виходять з однієї точки.
Історична довідка
Задачу названо на честь математика Е. Ґурси. В його «Курсі математичного аналізу» їй присвячено окремий параграф.[1]
Постановка задачі
Нехай на ділянці задано гіперболічне рівняння та крайову умову.
Задача: знайти регулярний на ділянці і неперервний на замиканні розв'язок за крайовою умовою.
У «Математичній енциклопедії»[2] крайову умову сформульовано так:
, де і — задані неперервно диференційовні функції.
У підручнику Тихонова, Самарського[3] її сформульовано дещо інакше:
, де і задовольняють умови спряження та диференційовності.
Легко бачити, що це задача з даними на характеристиках рівняння. Вона примітна тим, що для задання розв'язку достатньо двох функцій (порівн. з початково-крайовою задачею).
У «Курсі» Ґурси йдеться про загальніший випадок:
Розв'язання
Існування розв'язку
Якщо функція неперервна для всіх і для будь-яких допускає похідні , які за абсолютною величиною менші від деякого числа, то в ділянці існує єдиний та стійкий розв'язок.
Метод Рімана
Розглядають лінійний випадок. Початкове рівняння набуває вигляду .
Вводять функцію Рімана , яка однозначно визначається як розв'язок рівняння
,
що задовольняє умови
де — довільна точка.
Розв'язок задачі Ґурси в лінійному випадку в «Енциклопедії» наведено при
Метод послідовних наближень
Розглядають два випадки.
1.
Послідовно інтегруючи початкове рівняння, отримують аналітичну формулу
З неї випливає існування та єдиність розв'язку цієї задачі.
2.
Початкове рівняння перетворюють на інтегро-диференціальне рівняння
Це рівняння розв'язують методом послідовних наближень. Нульове наближення підставляють у інтегро-диференціальне рівняння. Результат приймають за перше наближення, яке в свою чергу підставляють у інтегро-диференціальне рівняння і т. д. Так виходить нескінченна послідовність . Далі доводять збіжність цієї послідовності і знаходять її границю . Ця границя і є розв'язком задачі.
Примітки
- ↑ Э. Гурса. Курс математического анализа, том 3, часть 1. — Москва — Ленинград : Государственное Технико-Теоретическое Издательство, 1933.
- ↑ А. Б. Иванов. Гурса задача // Математическая энциклопедия / Гл. ред. И. М. Виноградов. — М. : Советская энциклопедия, 1977—1985.
- ↑ Тихонов А. Н., Самарский А. А. Уравнения математической физики. — Москва : Главная редакция физико-математической литературы издательства «Наука», 1977.