Задача зі щасливим кінцем — твердження про те, що будь-яка множина з п'яти точок на площині в загальному положенні[1] має підмножину з чотирьох точок, які є вершинами опуклогочотирикутника.
Узагальнення результату на довільне число точок є предметом інтересу математиків XX і XXI століть.
Доведення
Якщо не менше чотирьох точок утворюють опуклу оболонку, як опуклий чотирикутник можна вибрати будь-який набір з чотирьох точок оболонки. В іншому випадку є трикутник і дві точки всередині нього. Пряма, що проходить через дві внутрішні точки, в силу загального положення точок не перетинає одну зі сторін трикутника. Вершини цієї сторони і дві внутрішні точки утворюють опуклий чотирикутник.
Багатокутники з довільним числом вершин
Ердеш і Секереш узагальнили цей результат на довільне число точок, що є оригінальним розвитком теорії Рамсея. Вони також висунули «гіпотезу Ердеша — Секереша» — точну формулу для максимального числа вершин опуклого багатокутника, який обов'язково існує у множині з заданого числа точок у загальному положенні.
В (Erdős та Szekeres, 1935) доведено таке узагальнення: для будь-якого натурального , будь-яка досить велика множина точок у загальному положенні на площині має підмножину точок, які є вершинами опуклого багатокутника. Це доведення з'явилося в тій самій статті, де доводиться теорема Ердеша — Секереша про монотонні підпослідовності в числових послідовностях.
Розмір множини як функція числа вершин багатокутника
Нехай позначає мінімальне , Для якого будь-яка множина з точок у загальному положенні містить опуклий -кутник. Відомо що:
, очевидно.
, довела Естер Секереш.
, згідно з (Erdős та Szekeres, 1935) це першим довів Е. Макао; перше опубліковане доведення з'явилося в (Kalbfleisch, Kalbfleisch та Stanton, 1970) Множина з восьми точок, що не містить опуклого п'ятикутника, на ілюстрації показує, що ; складніше довести, що будь-яка множина з дев'яти точок у загальному положенні містить опуклий п'ятикутник.
, це було доведено в (Szekeres та Peters, 2006). У роботі реалізовано скорочений комп'ютерний перебір можливих конфігурацій з 17 точок.
Значення невідомі для .
Гіпотеза Ердеша — Секереша про мінімальне число точок
Виходячи з відомих значень для , Ердеш і Секереш припустили, що:
для всіх .
Ця гіпотеза не доведена, але відомі оцінки зверху і знизу.
Оцінки швидкості росту
Конструктивною побудовою автори гіпотези зуміли пізніше довести оцінку знизу, що збігається з гіпотетичною рівністю:
Цікаве також питання про те, чи містить досить велика кількість точок у загальному положенні порожній опуклий чотирикутник, п'ятикутник і так далі. Тобто багатокутник, який не містить внутрішніх точок.
Якщо всередині чотирикутника, що існує відповідно до теореми зі щасливим кінцем, є точка, то, з'єднавши цю точку з двома вершинами діагоналі, ми отримаємо два чотирикутники, один з яких опуклий і порожній. Таким чином, п'ять точок в загальному положенні містять порожній опуклий чотирикутник, як видно на ілюстрації. Будь-які десять точок в загальному положенні містять порожній опуклий п'ятикутник (Harborth, 1978). Однак існують як завгодно великі множини точок у загальному положенні, які не містять порожнього опуклого семикутника. (Horton, 1983)
Таким чином, задача про порожні багатокутники не є проблемою теорії Рамсея і в принципі розв'язана.
Питання про існування порожнього шестикутника довгий час залишалося відкритим. Але в (Nicolás, 2007) і (Gerken, 2008) було доведено, що будь-яка досить велика множина точок у загальному положенні містить порожній шестикутник. Сьогодні відомо, що ця множина має містити не більше f(9) (імовірно 129) і не менше 30 точок. (Overmars, 2003)
Примітки
↑В даному контексті загальне положення означає, що ніякі три точки не лежать на одній прямій.
Erdős, P.; Szekeres, G. (1961), On some extremum problems in elementary geometry, Ann. Univ. Sci. Budapest. Eötvös Sect. Math., 3—4: 53—62. Reprinted in: Erdős, P. (1973), Spencer, J. (ред.), The Art of Counting: Selected Writings, Cambridge, MA: MIT Press, с. 680—689.
Gerken, Tobias (2008), Empty convex hexagons in planar point sets, Discrete and Computational Geometry, 39 (1–3): 239—272, doi:10.1007/s00454-007-9018-x.
Kalbfleisch, J.D.; Kalbfleisch, J.G.; Stanton, R.G. (1970), A combinatorial problem on convex regions, Proc. Louisiana Conf. Combinatorics, Graph Theory and Computing, Congressus Numerantium, т. 1, Baton Rouge, La.: Louisiana State Univ., с. 180—188.
Kleitman, D.J.; Pachter, L. (1998), Finding convex sets among points in the plane, Discrete and Computational Geometry, 19 (3): 405—410, doi:10.1007/PL00009358.
Scheinerman, Edward R.; Wilf, Herbert S. (1994), The rectilinear crossing number of a complete graph and Sylvester's "four point problem" of geometric probability, The American Mathematical Monthly, Mathematical Association of America, 101 (10): 939—943, doi:10.2307/2975158, JSTOR2975158.
Tóth, G.; Valtr, P. (1998), Note on the Erdős-Szekeres theorem, Discrete and Computational Geometry, 19 (3): 457—459, doi:10.1007/PL00009363.
Tóth, G.; Valtr, P. (2005), The Erdős-Szekeres theorem: upper bounds and related results, Combinatorial and computational geometry, Mathematical Sciences Research Institute Publications, no. 52, с. 557—568.