Жан Батист Антуан Гіймен

Жан Батист Антуан Гіймен
фр. Jean Baptiste Antoine Guillemin
Народився20 січня 1796(1796-01-20)
Пуї-сюр-Сон, Франція
Помер15 січня 1842(1842-01-15) (45 років)
Монпельє, Франція
КраїнаФранція Франція
Діяльністьботанік Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЖеневський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьботаніка, медицина
ЧленствоЛеопольдина Редагувати інформацію у Вікіданих
Guill. є міжнародним науковим скороченням імені ботанічного автора: Жан Батист Антуан Гіймен.
Перегляньте таксони, приписувані цьому автору, в International Plant Names Index (IPNI). [1]

Жан Батист Антуан Гіймен (фр. Jean Baptiste Antoine Guillemin[2][3] або фр. Jean Antoine Guillemin[3], 20 січня 1796 — 15 січня 1842) — французький[3] ботанік[3] та доктор медицини.

Біографія

Жан Батист Антуан Гіймен народився у Пуї-сюр-Сон 20 січня 1796 року.

У 1814 році він вирушив до Женеви, де навчався разом з Жаном-П'єром Етьєном Воше (1763–1841) та Огюстеном Пірамом Декандолем (1778–1841).

У 1820 році Гіймен приїхав у Париж, де став куратором гербарію і бібліотеки Жюля Поля Бенжамена Делессера (1773–1847). У 1832 році отримав ступінь доктора медицини.

У 1838 році очолив дослідницьку місію до Бразилії для вивчення вирощування чаю. Разом із Людвігом Ріделем (1790–1861) він зібрав рослини для Національного музею Ріо-де-Жанейро.[4] У співавторстві із Ашилем Рішаром (1794–1852) та Самюелем Перротті (1793–1870) опублікував Florae Senegambiae tentamen, seu, Historia plantarum in diversis Senegambiae regionibus a peregrinatoribus Perrottet et Leprieur detectarum. T. 1 (1830–1833)[5].

Жан Батист Антуан Гіймен помер у Монпельє 15 січня 1842 року.

Наукова діяльність

Жан Батист Антуан Гіймен спеціалізувався на папоротеподібних, водоростях та на насіннєвих рослинах[2].

Публиікації

  • J A Guillemin. Icones lithographicæ plantarum Australasiæ rariorum. Parisiis; Londini et Argentorati: Treuttel et Wurtz, 1827[6].
  • J A Guillemin. Archives de botanique; ou, Recueil mensuel de mémoires originaux, d'extraits et analyses bibliographiques, d'annonces et d'avis divers concernant cette science. Paris, Bureau des archives, 1833[7].
  • J A Guillemin; G S Perrottet; Achille Richard. Florae Senegambiae tentamen, seu, Historia plantarum in diversis Senegambiae regionibus a peregrinatoribus Perrottet et Leprieur detectarum. T. 1. Parisiis, Treuttel et Wurtz, 1830–1833[5].
  • Jean B Antoine Guillemin. Considérations sur l'amertume des végétaux, suivies de l'examen des familles naturelles où cette qualité physique est dominante. Paris: impr. Didot le jeune, 1832[8].
  • J A Guillemin; J -B Dumas. Observations sur l'hybridité des plantes en géneral: et particulièrement sur celle de quelques gentianes alpines. Paris, 1823[9].

Примітки

  1. ↑ IPNI,  Guill. 
  2. ↑ а б International Plant Names Index: Jean Baptiste Antoine Guillemin (1796–1842). Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 11 серпня 2014. 
  3. ↑ а б в г DNB, Katalog der Deutschen Nationalbibliothek: Jean Antoine Guillemin. Архів оригіналу за 7 жовтня 2014. Процитовано 11 серпня 2014. 
  4. ↑ JSTOR Global Plants (biography)
  5. ↑ а б Florae Senegambiae tentamen, seu, Historia plantarum in diversis Senegambiae regionibus a peregrinatoribus Perrottet et Leprieur detectarum. T. 1. Архів оригіналу за 13 серпня 2014. Процитовано 11 серпня 2014. 
  6. ↑ Icones lithographicæ plantarum Australasiæ rariorum. Архів оригіналу за 13 серпня 2014. Процитовано 11 серпня 2014. 
  7. ↑ Archives de botanique; ou, Recueil mensuel de mémoires originaux, d'extraits et analyses bibliographiques, d'annonces et d'avis divers concernant cette science. Архів оригіналу за 13 серпня 2014. Процитовано 11 серпня 2014. 
  8. ↑ Considérations sur l'amertume des végétaux, suivies de l'examen des familles naturelles où cette qualité physique est dominante. Архів оригіналу за 13 серпня 2014. Процитовано 11 серпня 2014. 
  9. ↑ Observations sur l'hybridité des plantes en géneral: et particulièrement sur celle de quelques gentianes alpines. Архів оригіналу за 13 серпня 2014. Процитовано 11 серпня 2014. 

Посилання

Джерела

  • Benoît Dayrat (2003). Les Botanistes et la Flore de France, trois siècles de découvertes. Publication scientifiques du Muséum national d'histoire naturelle: 690 p.(фр.)
  • Philippe Jaussaud & Édouard R. Brygoo (2004). Du Jardin au Muséum en 516 biographies. Muséum national d'histoire naturelle de Paris: 630 p.(фр.)
  • Robert Zander; Fritz Encke, Günther Buchheim, Siegmund Seybold (Hrsg.): Handwörterbuch der Pflanzennamen. 13. Auflage. Ulmer Verlag, Stuttgart 1984, ISBN 3-8001-5042-5.(нім.)
Липський Володимир Іполитович Це незавершена стаття про ботаніка.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.