PROFILPELAJAR.COM

Еспарцет пісковий
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Розиди (Rosids)
Порядок:	Бобовоцвіті (Fabales)
Родина:	Бобові (Fabaceae)
Рід:	Еспарцет (Onobrychis)
Вид:	Еспарцет пісковий (O. arenaria)
Біноміальна назва
	Onobrychis arenaria; (Kit.) DC., 1825
Підвиди
	Onobrychis arenaria subsp. cana (Boiss.) Hayek ; Onobrychis arenaria subsp. lasiostachya (Boiss.) Hayek; Onobrychis arenaria subsp. miniata (Steven) P.W.Ball ; Onobrychis arenaria subsp. sibirica (Besser) P.W.Ball ; Onobrychis arenaria subsp. tommasinii (Jord.) Asch. & Graebn.;

Еспарцет пісковий^[2], еспарцет піщаний^[3], або донськи́й, або дніпро́вський (Onobrychis arenaria)^[1] — багаторічна рослина родини бобових, поширений у помірній Євразії від Франції до Монголії та Сибіру. Вид занесений до Червоних книг Латвії та Естонії. Лікарська, кормова і медодайна культура.

Опис

Трав'яниста рослина заввишки 30-60 см, буває 90 — 120 см. Корінь від середнього до довгого (у степах може сягати 2,5 м), розгалужений, жовтуватий. Стебла численні, прямі або висхідні, розгалужені, у нижній частині дерев'янисті. З віком їх чисельність збільшується до 20-30 штук, причому нові пагони наростають по периферії, а центральні при цьому часто не поновлюються. Бруньки відновлення розташовані біля основи цьогорічних пагонів і в пазухах листків. Прилистки коричневі, яйцеподібні, по краю війчасті, нижні зрощені, а верхні — вільні, трикутні. Листки в нижній частині стебла на довгих черешках, у верхній — на коротких, зверху голі, знизу притиснуто запушені, складні, непарнопірчасті, кожен листок складається з 6-25 пар довгастих, дрібних листочків. Жилкування пірчасте.

Суцвіття — густі китиці завдовжки 14-20 см, розташовані на довгих, безлистих квітконосах. Приквітки ланцетні, загострені, плівчасті, завдовжки 2,5-3 мм. Квітконіжки завдовжки 2-2,5 мм. Чашечка коротко запушена, завдовжки 3-6 мм. Віночок завдовжки 7-10 мм, від блідо-рожевого до майже фіолетового, з великим округлим смугастим прапорцем.

Плід — однонасінний, напівкулястий, по гребеню коротко зубчастий біб, завдовжки 4-5 мм.^[4] Під час дозрівання він не розкривається, а опадає. Насінина довгаста, коричнева, з дрібно запушеною поверхнею.

Диплоїдний набір хромосом складає 14, або 7 пар.

Поширення та екологія

Ареал виду широкий і охоплює терени Центральної та Східної Європи, Кавказ і південь Сибіру. На півночі зона розповсюдження доходить до східних балтійських країн, де, втім, ця рослина доволі рідкісна.

В Україні зростає на лісових галявинах, в чагарниках, на степових схилах і суходільних луках — в західному Лісостепу і західній частині Степу. Кормова^[3].

Рослина світлолюбна, морозо- та посухостійка.^[5] Росте на суходільних луках, у степах, по краях чагарникових заростей, на кам'янистих виходах породи, інколи на піщаних ґрунтах.

Пагони відновлення закладаються у жовтні, зимують під відмерлим листям і торішніми пагонами і починають свій ріст у березні. Цвітіння триває з травня до початку серпня, плодоношення відбувається у липні-серпні.

Значення і статус виду

Медодайна рослина. В Україні культивується. Також кормова рослина для худоби, лікарська рослина. Трава еспарцету піщаного багата на каротин, аскорбінову кислоту, плоди містять 7-8 % олії.^[6]

Також містить флавоноїди кверцетин, астрагалін^[en], формонетін^[en], гіперозид, 7-гідрокси-6,4'-діметилоксиізофлавон, ізокверцетин^[en], кемпферол, рутин, вестітол.^[7]