PROFILPELAJAR.COM

Еріх Вальтер
Еріх Вальтер
Erich Walther
Народження	5 серпня 1903; Горден-Штаупіц, Саксонія
Смерть	26 грудня 1947 (44 роки); Бухенвальд, поблизу Веймара, Радянська зона окупації
Країна	Веймарська республіка ; Третій Рейх
Приналежність	поліція порядку; Вермахт
Вид збройних сил	Сухопутні війська ; Люфтваффе
Рід військ	військова поліція, повітряно-десантні війська
Роки служби	1924–1945
Звання	Генерал-майор
Командування	4-й парашутний полк, 2-га панцергренадерська дивізія «Герман Герінг»
Війни / битви	Друга світова війна:; Західний фронт Голландська операція Битва за Роттердам; ; Норвезька кампанія; Середземноморський театр Операція «Меркурій»; Східний фронт Битва за Ленінград; Середземноморський театр Італійська кампанія Сицилійська операція; Битва при Монте-Кассіно; ; Західний фронт Операція «Маркет-Гарден»; Східний фронт Східно-Прусська операція; Битва за Берлін;
Нагороди	Нарукавна стрічка «Крит»
Нагрудний знак парашутиста люфтваффе	Нарвікський щит

Еріх Вальтер (нім. Erich Walther; нар. 5 серпня 1903, Горден-Штаупіц, Саксонія — пом. 26 грудня 1947, Бухенвальд) — німецький воєначальник, генерал-майор повітряно-десантних військ Німеччини в роки Другої світової війни 1939–1945. Один з 160 кавалерів Лицарського хреста з Дубовим листям та мечами (1944).

Біографія

1 квітня 1924 року поступив на службу в поліцію Берліна. Служив у поліцейській адміністрації в Оппельні, а потім в Берліні. З 25 лютого 1933 року — командир взводу поліцейського загону «Веке», який 12 січня 1934 року після ряду переформувань перетворився на групу земельної поліції «Герман Герінг». З 1 січня 1935 року — командир роти 1-го (єгерського) батальйону полку ВПС «Герман Герінг». 1 жовтня 1935 року офіційно переведений на службу в Люфтваффе. З 1 жовтня 1937 року — командир роти 4-го (парашутного) батальйону полку ВПС «Герман Герінг», з 1 квітня 1938 року — роти 1-го батальйону 1-го парашутного полку. 1 квітня 1939 року переведений в інспекцію парашутних військ, а 10 листопада 1939 року очолив 1-й батальйон 1-го парашутного полку.

Учасник Французької і Балканської кампаній, а також висадки на Крит. 22 квітня 1942 року переведений в резерв ОКЛ. З 17 вересня 1942 року — командир 4-го парашутного полку. У вересні 1944 року одночасно очолював сформовану на базі полку бойову дивізійну групу «Вальтер». З 24 вересня 1944 року виконував обов'язки командира 2-ї моторизованої парашутної дивізії «Герман Герінг» (затверджений на посаді 30 січня 1945 року). 8 травня 1945 року взятий у полон радянськими військами. Помер у полоні.

Нагороди

Знак парашутиста Німеччини (1936)
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років)
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
Залізний хрест
- 2-го класу (18 квітня 1940)
- 1-го класу (26 квітня 1940)
Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами
- лицарський хрест (24 травня 1940)
- дубове листя (№ 411; 2 березня 1944)
- мечі (№ 131; 1 лютого 1945)
Нарвікський щит (1940)
Нарукавна стрічка «Крит»
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Німецький хрест в золоті (14 квітня 1942)

Військова кар'єра

Див. також

Література

Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.675-676 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.
Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.
Kurowski, Franz. Knights of the Wehrmacht Knight's Cross Holders of the Fallschirmjäger. Schiffer Military. ISBN 0-88740-749-8.
Patzwall, Klaus D. and Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941—1945 Geschichte und Inhaber Band II. Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 3-931533-45-X.
Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 2: L-Z. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 3-7648-2300-3.
Die Wehrmachtberichte 1939—1945 Band 2, 1. Januar 1942 bis 31. Dezember 1943. München: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG, 1985. ISBN 3-423-05944-3.
Prominente ohne Maske — Drittes Reich, FZ-Verlag 1998, ISBN 3924309396

Посилання

Walther, Erich. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 28 жовтня 2012. Процитовано 19 січня 2014. (нім.)
Generalmajor Erich Walther. на geocities.com. Архів оригіналу за 29 жовтня 2009. Процитовано 19 січня 2014. (англ.)
Erich Walther. на desertwar.net. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 19 січня 2014. (англ.)
Erich Walther General (1903—1947) [Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine.]
Walther, Erich [Архівовано 1 лютого 2014 у Wayback Machine.] — нагороди генерал-майора Вальтера (англ.)

Примітки

Це незавершена стаття про військового діяча або діячку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху
Попередник: сформована	командир 2-ї парашутної панцергренадерської дивізії «Герман Герінг» 24 вересня — листопад 1944	Наступник: оберст Вільгельм Сот
Попередник: оберст Гельмут Гуфенбах	командир 2-ї парашутної панцергренадерської дивізії «Герман Герінг» 27 березня — 8 травня 1945	Наступник: капітуляція