PROFILPELAJAR.COM

Ерін Брокович
Ерін Брокович
Ім'я при народженні	Ерін Л. Е. Петті
Народилася	22 червня 1960 (64 роки); Лоренс, Канзас, США
Громадянство	США
Місце проживання	Нью-Йорк
Діяльність	Президент Brockovich Research & Consulting
Галузь	право
Alma mater	старша школа Лоренсаd, Університет штату Канзас і Wade Colleged
Знання мов	англійська
Батько	Френк Паттіd
У шлюбі з	Шон Браун (1982—1987); Стівен Брокович (1989—1990); Ерік Л. Елліс (з 1999)
IMDb	ID 0004777
Сайт	brockovich.com
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Ерін Брокович-Елліс (англ. Erin Brockovich-Ellis, уроджена Ерін Л. Е. Петті (Pattee), нар. 22 червня 1960(1960червня22)) — американська активістка захисту навколишнього середовища та прав споживачів, що попри відсутність юридичної освіти зіграла важливу роль у справі проти газового гіганта Pacific Gas and Electric Company (PG&E) в Каліфорнії (1993). Її успішний позов і судовий процес екранізовано в оскароносному фільмі Ерін Брокович (2000) з Джулією Робертс. Відтоді Брокович стала медіаперсоною, телеведучою власних програм: Challenge America with Erin Brockovich на та Final Justice. Нині президент консалтингової фірми Brockovich Research & Consulting, а також юрисконсультка у нью-йоркській фірмі Weitz & Luxenberg, що займається позовами про пошкодження азбестом, та Shine Lawyers у Австралії.

Життєпис

Ерін Петті народилася в Лоуренсі, штат Канзас, 22 червня 1960 року в родині журналістки Сінді Аш. (Cindy H., уродж. О'Ніл, 1923—2008) та промислового інженера Френка Патті (1924—2011) останньою з чотирьох дітей (Френк, Томас (1954—1992) сестра Джоді). У молодості^[коли?] отримала діагноз дислексії і вчилась не дуже добре. Закінчивши середню школу Лоуренса в 1978, відвідувала Канзаський державний університет, звідки перейшла до коледжу міс Уейд з мерчендайзингу моди (нині Уейд-коледж) в Далласі, Техас, де в 1980 році закінчила аспірантуру з прикладних мистецтв.

Після здобуття ступеня переїхала з подругою^[якою?] в Ньюпорт-Біч, штат Каліфорнія, де кілька місяців працювала стажисткою з менеджменту в Kmart. В 1981 році виграла конкурс краси Міс Тихоокеанського узбережжя і залишила конкурс після перемоги. В цей час познайомилася з Шоном Брауном, з яким одружилася у квітні 1982. Разом з ним кілька років подорожувала країною, протягом яких народила двох дітей, Метью і Кеті. Розлучилася в 1987 році.

Щоб утримувати дітей, мати-одиначка працювала брокеркою в брокерській фірмі в Рено, штат Невада. Там зустріла Стіва Брокович, з яким одружилася в 1989, але через рік розлучилася, тоді й дізналася, що вагітна третьою дитиною, Елізабет.

Брокович одружилася з третім чоловіком Еріком Еллісом у 1999 році. Позов на розлучення тривав більше десяти років.

Правозахист населення Гінклі

Незабаром після розлучення Брокович потрапила в серйозну автоаварію, через яку вимушена оперувати шию. Потім переїхала в Лос-Анджелес долину Сан-Фернандо, де найняла юридичну фірму Masry & Vititoe^[1] представляти себе в справі про нещасний випадок. Брокович врешті отримала невелике відшкодування.

З 1992 виконує канцелярську роботу у фірмі Еда Масрі. Одного разу під час подачі документів у справі про нерухомість за участю енергетичного гіганта Pasific Gas and Electric Company (PG&E) Брокович зауважила, що документи включали зразки крові. Вона взялася розбиратися в питанні і вирушила до каліфорнійського пустельного міста Гінклі, де розміщена компресорна станція 1952-го року будівництва, що є частиною газопроводу до затоки Сан-Франциско. В ході відвідин Брокович виявила докази, що зв'язують цілий ряд поширених у цій місцевості захворювань (серед яких рак) з високим рівнем шестивалентного хрому, виявленого в питній воді. Коли забруднення простежили до компресорної станції PG&E в Гінклі, більше шести сотень жителів міста найняли Masry & Vititoe в 1993, щоб представляти їх. За матеріалами суду, PG&E знали про викиди і намагалася приховати забруднення. Між 1952 та 1966 PG&E використовували хром для охолодження баштової системи, щоб подолати корозію. Використана вода скидалася в невідгороджені ставки на території завожу, частина просочувалася у грунтові води, впливаючи на територію близько 2 кілометрів навколо.^[2] Служба регіонального контролю якості води взяла ділянку під контроль у 1968.

Справа Anderson, et al. v. Pacific Gas & Electric була врегульована в 1996 за 333 млн доларів, найбільшу суму врегулювання^{[уточнити термін]} в позові прямої дії в історії США. Фірма Masry & Vititoe, юристкою якої була Брокович, отримала 133.6 мільйонів з цієї суми, а сама Брокович за доведення справи до суду отримала 2,5 мільйона доларів.^[3] Завдяки її зусиллям сотні людей отримали компенсації.

Дослідження Каліфорнійського реєстру раку у 2010 виявило «нічим не примітні показники раку в Хінклі з 1988 по 2008».^[4] Епідеміолог дослідження сказав, що 196 випадків раку, виявлені з 1996 по 2008, — це менше, ніж можна було очікувати з демографією та місцевими показниками раку.^[4]

Станом на 2016, середні рівні шестивалентного хрому у Гінклі були 1.19 ppb, пікові — 3.09 ppb. Для порівняння, на компресорній PG&E у Топок (Арізона) в середньому 7.8 ppb, а пік 31.8.^[5]

Екранізація

Розголос боротьби Брокович із газовим гігантом привернув увагу продюсерської компанії Денні ДеВіто Jersey Films, яка купила права на історію Брокович в 1995 році.

Історія Ерін Брокович лягла в основу сюжету фільму Стівена Содерберга Ерін Брокович (2000), де її грає Джулія Робертс. Стрічка має 5 номінацій на Оскар: за найкращу жіночу роль (Робертс), за жіночу роль другого плану, режисуру, фільм та оригінальний сценарій. Брокович з'явилась у стрічці в камео офіціантки на ім'я Джулія. Успіх фільму зробив Брокович знаменитою.

Просвітницька та правозахисна діяльність

Успіх екранізації процесу в Хінклі Брокович використала для розшарення захисту прав споживачів та навколишнього середовища. У 2001 опублікувала книгу «Візьми мене: життя», «Боротьба, але ти можеш перемогти»^{[уточнити]}, що стала бестселером «Нью-Йорк Таймс», була ведучою серіалу «Випробуймо Америку з Ерін Брокович» (Challenge America with Erin Brockovich) на каналі ABC та «Остаточне правосуддя» (Final Justice) на Zone Reality. Подорожуючи з міжнародним циклом лекцій, стала затребуваною доповідачкою, була однією з основних фігур документальної стрічки «Останній дзвінок в Оазис» (2012) про дослідження впливу виснаження світових водних ресурсів. Знялася в близько 40 стрічках та передачах^[6].

Брокович брала участь в численних успішних судових процесах проти забруднювачів навколишнього середовища, а також у процесах за участю автомобілів, фармацевтичних препаратів і медичних виробів. Вона є президентом Brockovich Research & Consulting і в партнерстві з Google розробляє краудсорсингову карту для відстеження можливих небезпек для навколишнього середовища у світі.

Примітки

↑ Masry & Vititoe - Company Profile and News. Bloomberg.com (англ.). Процитовано 25 грудня 2020.
↑ PG&E Hinkley Chromium Cleanup. swrcb.ca.gov. California State Water Resources Control Board. 10 вересня 2008. Архів оригіналу за 6 січня 2014. Процитовано 24 листопада 2020.
↑ Campbell, Duncan (10 грудня 2001). What Erin Brockovich did next. The Guardian. Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 24 листопада 2020.
↑ ^а ^б Schwartz, Naoki (13 грудня 2010). Survey shows unremarkable cancer rate in CA town. The Boston Globe. Associated Press. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 24 листопада 2020 — через Boston.com.
↑ Frequently Asked Questions About PG&E’s Background Chromium Study In Hinkley (PDF). swrcb.ca.gov. California State Water Resources Control Board. Архів оригіналу (PDF) за 23 липня 2012. Процитовано 24 листопада 2020.
↑ Erin Brockovich-Ellis. IMDb. Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 30 січня 2021.