PROFILPELAJAR.COM

Ернст Вітебскі
Ернст Вітебскі
Народився	1901[…]; Франкфурт-на-Майні, Вісбаден[d], Гессен-Нассау, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер	1969[…]
Країна	Німецький Райх; США
Діяльність	імунолог
Галузь	імунологія
Членство	Леопольдина
	; ; ;

Ернст Вітебскі, також Ернест Вітебскі (3 вересня 1901, Франкфурт-на-Майні – 7 грудня 1969) був німецько-американським імунологом.

Раннє життя та освіта

Ернст Вітебскі народився у Франкфурті-на-Майні. З 1920 по 1926 вивчав медицину у Франкфуртському та Гайдельберзькому університетах . ^[5]

Кар'єра

Після закінчення медичного інституту в 1925 році він працював з Гансом Заксом у Гайдельберзі, головним чином, над тканинами мозку та органів, а також антигенами груп крові.

У 1933 році він виїхав з Німеччини до Швейцарії в результаті репресій нацистів, а в 1935 році розпочав роботу у медичному інституті університету в Буффало.^[6] У 1950-х роках він почав вивчати антигени, специфічні для одного органу, у випадку щитоподібної залози антигеном був тиреоглобулін. Був наставником Ноеля Роуза в його дослідницькій роботі з приготування тиреоглобуліну з залоз кроликів.^[7] У 1967 році Університет штату Нью-Йорк створив Центр імунології в Буффало і призначив його першим директором.^[5]

Досягнення

Вітебскі допоміг розробити процедури виділення та часткової характеристики антигенів крові А і В. Він також розпочав практику нейтралізації певних антитіл у крові універсальних донорів крові.

У 1957 році він був співавтором статті «Постулати Вітебскі», які визначали, чи можна вважати хворобу аутоімунною:^[8]

Пряма демонстрація вільно циркулюючих антитіл, активних при температурі тіла.
Розпізнавання специфічного антигену (для цього антитіла).
Вироблення антитіл проти того ж антигену у піддослідних тварин.
Піддослідна тварина демонструє ті ж зміни тканин, що й у людини.

У 1993 році постулати були переглянуті на основі прямих доказів передачі патогенних антитіл або патогенних Т-клітин, непрямих доказів, заснованих на репродукції аутоімунного захворювання у експериментальних тварин, і непрямих доказів з клінічних спостережень: ^[9]

Аутоантитіла виявляються у всіх випадках захворювання.
Експериментальне відтворення хвороби шляхом імунізації антигеном.
Експериментальне захворювання повинно мати імунопатологічні ураження, аналогічні тим, які спостерігаються при природному захворюванні.
Захворювання передається через сироватку або лімфоїдні клітини.

У 1959 році Вітебскі отримав премію Карла Ландштейнера за роботу з антитілами крові.

У 2019 році Вітебскі був посмертно відзначений разом зі своїм підопічним Ноелем Роузом нагородою «Золотий гусак» за роботу з аутоімунних захворювань. ^[10]

Примітки

↑ ^а ^б ^в SNAC — 2010.
d:Track:Q29861311
↑ ^а ^б Who Named It?
d:Track:Q66683
↑ ^а ^б ^в NUKAT — 2002.
d:Track:Q11789729
↑ Alvin
d:Track:Q59341385
↑ ^а ^б Milgrom, Felix (1 червня 1970). Ernest Witebsky. Obituary. Blood (англ.). 35 (6): 869—870. doi:10.1182/blood.V35.6.869.869. ISSN 0006-4971. Архів оригіналу за 29 листопада 2021. Процитовано 29 листопада 2021.
↑ Geschichte: Universitätsklinikum Heidelberg. www.klinikum.uni-heidelberg.de. n.d. Архів оригіналу за 29 листопада 2021. Процитовано 25 вересня 2020.
↑ Watts, Geoff (September 2020). Noel Richard Rose. The Lancet. 396 (10255): 880. doi:10.1016/s0140-6736(20)31975-9. ISSN 0140-6736.
↑ Witebsky E, Rose NR, Terplan K, Paine JR, Egan RW (1957). Chronic thyroiditis and autoimmunization. J. Am. Med. Assoc. 164 (13): 1439—47. doi:10.1001/jama.1957.02980130015004. PMID 13448890.
↑ Rose NR, Bona C (September 1993). Defining criteria for autoimmune diseases (Witebsky's postulates revisited). Immunol. Today. 14 (9): 426—30. doi:10.1016/0167-5699(93)90244-F. PMID 8216719.
↑ 2019: Advancing Autoimmunity. The Golden Goose Award (амер.). Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 13 грудня 2019.