Ернст Біберштайн

Ернст Біберштайн
нім. Ernst Emil Heinrich Biberstein
Ім'я при народженнінім. Ernst Emil Heinrich Biberstein
Народився15 лютого 1899(1899-02-15)
Гільхенбах, Провінція Вестфалія, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1]
Помер8 грудня 1986(1986-12-08) (87 років)
Ноймюнстер, ФРН
Країна Німецька імперія
 Третій Райх
 ФРН
Діяльністьпастор, військовослужбовець, Працівник Гестапо
Знання мовнімецька[2]
ЗакладГестапо
УчасникПерша світова війна і Друга світова війна[2]
ЧленствоСС[2] і Einsatzkommandod[2]
Військове званняоберштурмбаннфюрер
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[1][3]
Конфесіялютеранство
Нагороди
Золотий партійний знак НСДАП
Золотий партійний знак НСДАП
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами

Ернст Еміль Генріх Біберштайн (нім. Ernst Emil Heinrich Biberstein; 15 лютого 1899, Гільхенбах — 8 грудня 1986, Ноймюнстер), справжнє ім'я — Ернст Шимановскі (нім. Ernst Szymanowski) — оберштурмбаннфюрер СС, командир айнзацкоманди 6, що входила до складу айнзацгрупи C. На Нюрнберзькому процесі у справі про айнзацгрупи був визнаний військовим злочинцем і засуджений до смертної кари через повішення, але вона була замінена на довічне ув'язнення.

Біографія

Ернст Шимановскі народився 15 лютого 1899 року в місті Гільхенбах. Відвідував спершу початкову школу в місті Мюльгайм-на-Рурі, а потім гімназію в Ноймюнстері, яку закінчив в 1917 році. З цього моменту і до березня 1919 року проходив військову службу на посаді стрільця. З березня 1919 по 1921 рік вивчав теологію в Кільському університеті. У 1921 році успішно склав іспити. З 28 грудня 1924 року призначений протестантським пастором в катинг (Шлезвіг-Гольштейн). У 1926 році вступив до лав НСДАП (партійний квиток №40 718). З листопада 1933 року по серпень 1935 року працював суперінтендантом в місті Бад-Зегеберг. У серпні 1935 року вступив на службу до Головного управління імперської безпеки, де був відповідальним у церковних справах. 13 вересня 1936 року його кандидатура була схвалена для вступу до лав СС (членський квиток №272 692).

У 1942 році був призначений командувачем айнзацгруп «С». У його посадові обов'язки входила організація виявлення і обліку єврейського населення, його концентрація в обумовлених місцях, створення гетто і юденратів, вибір місць для розстрілу і організація його проведення, а також щоденна звітність в Берлін про виконану роботу. Під час його командування айнзацгрупа «С» діяла в районі Таганрога, а потім — Ростова-на-Дону.

У 1948 році проходив обвинуваченим на процесі у справі айнзацгруп в Нюрнберзі. В останньому слові сказав: "Що стосується звинувачення, я не відчуваю провини перед богом і своєю совістю"[4]. Трибунал визнав Ернста Биберштайна винним за всіма трьома пунктами обвинувального акта і засудив до страти через повішення. Пізніше вирок суду був замінений на довічне ув'язнення і в 1951 році він був відправлений до в'язниці, де відсидів 7 років і був випущений на свободу в 1958 році.

Нагороди[5]

Примітки

  1. ↑ а б Opfermann U. Siegerland und Wittgenstein im Nationalsozialismus: Personen, Daten, Literatur. Ein Handbuch zur regionalen Zeitgeschichte — 259 с. — ISBN 978-3-928347-01-3
  2. ↑ а б в г Nuremberg Trials Project — 2016.
  3. ↑ Braunbuch: Kriegs- und Naziverbrecher in der Bundesrepublik: Staat, Wirtschaft, Armee, Verwaltung, Justiz, Wissenschaft — 1968.
  4. ↑ Гюнтер, Леви (2020). Преступники. Мир убийц времен Холокоста (російська) . Litres. ISBN 5041930015, 9785041930011. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  5. ↑ Biberstein, Ernst - TracesOfWar.com. www.tracesofwar.com. Архів оригіналу за 10 травня 2019. Процитовано 10 травня 2019.

Література

  • Залесский К. СС. Самая полная энциклопедия. — Litres, 2017. — С. 313. — 897 с. — ISBN 9785457412422.
  • Альтман И. Холокост и еврейское сопротивление на оккупированной территории СССР: учебное пособие для студентов. — Фонд "Холокость", 2002. — С. 149. — 328 с. — ISBN 9785886360073.
  • Чуев С. Г. Спецслужбы Третьего Рейха. Книга 2. — ОЛМА Медиа Групп, 2003. — С. 38. — 445 с. — ISBN 9785765428313.
  • Руденко Р. А. Нюрнбергский процесс над главными немецкими военными преступниками: Преступления против человечности. — Юрид. лит-ра, 1966. — С. 344. — 816 с. Архивировано 7 января 2018 года.
  • Hofmann T. Benjamin Ferencz, Nuremberg Prosecutor and Peace Advocate. — McFarland, 2013. — С. 145. — 283 с. — ISBN 9781476603636.